У липні ми розповідали історію батька 14-річної невербальної аутичної дівчини з високими потребами у підтримці, який описав багаторічну самоушкоджувальну поведінку доньки та запитав аутичних дорослих про їхній досвід. Тоді ми розбирали можливі причини таких проявів. Тепер з’явилися нові дані про те, як ця поведінка може змінюватися з віком.
27 серпня в Autism Research опублікували дослідження UC Davis MIND Institute.
На першому етапі науковці оцінили 325 аутичних дітей віком 2-5 років.
Самоушкоджувальну поведінку, тобто повторювані дії, внаслідок яких дитина може завдавати собі фізичної шкоди, фіксували у 74% дітей.
У 38% дітей такі прояви оцінювали як помірні або тяжкі. Під час оцінювання враховували їхню частоту, інтенсивність і наслідки: чи залишалися після них помітні сліди або травми, чи потребувала дитина втручання дорослого та наскільки така поведінка впливала на її повсякденне життя.
Пізніше дослідники оцінили 161 дитину віком 4-9 років. Самоушкоджувальна поведінка спостерігалася у 67%, помірна або тяжка – у 33%.
Особливо показовою стала група зі 122 дітей, яких оцінювали в обидва періоди. У 31,9% тяжкість самоушкоджувальної поведінки зменшилася, у 27,5% зросла, у 31,9% залишилася на тому самому рівні. Лише 8,7% не мали таких проявів під час обох оцінювань.
Ще один результат стосується сенсорних особливостей. Зменшення сенсорних труднощів було пов’язане зі зниженням тяжкості самоушкоджувальної поведінки. Водночас початкові показники сенсорних особливостей, дисрегуляції та розвитку не дозволяли точно передбачити, як зміниться поведінка конкретної дитини.
Ці дані доповнюють те, про що ми писали в липні: причини та динаміка самоушкоджувальної поведінки можуть суттєво відрізнятися, тому важливо спостерігати за змінами конкретної дитини та факторами, які супроводжують посилення або зменшення таких проявів.
