На початку жовтня 2026 року ГО «Український психологічний ХАБ», засновницею та керівницею якої є Дарина Полянська, опублікувала матеріал про альтернативну та додаткову комунікацію (AAC) для людей, які мало або зовсім не користуються усним мовленням. Продовжуємо тему, яку вже порушували на нашій сторінці.
Автори спираються на наукові праці з мовленнєвого розвитку та AAC і пояснюють застосування жестів, карток, комунікаційних таблиць та пристроїв, що озвучують повідомлення.
Які практичні рекомендації наводять фахівці?
- Не чекати появи усного мовлення. AAC можна впроваджувати вже зараз, не відкладаючи спілкування до появи перших слів.
- Не обмежувати комунікацію проханнями. Людина повинна мати можливість висловити незгоду, повідомити про біль, поставити запитання чи поділитися емоціями.
- Не забирати засоби AAC як покарання. Для людини комунікаційний пристрій може бути єдиним доступним способом повідомити про свої потреби.
- Давати час на відповідь. Пошук потрібного символу або формування повідомлення може потребувати більше часу.
- Використовувати AAC у повсякденному житті. Комунікація має бути доступною вдома, у школі, лікарні та громадських місцях, а не лише під час занять.
Важливо, що ці рекомендації стосуються не тільки дітей. Підлітки й дорослі, які раніше не мали доступу до AAC, також можуть опановувати альтернативні способи спілкування.
Можливість повідомити про біль, сказати «ні» або попросити допомогу – це питання не лише розвитку, а й безпеки та самостійності людини. І забезпечити таку можливість потрібно незалежно від того, чи користується вона усним мовленням.
Раді бачити, що в Україні з’являється дедалі більше таких ґрунтовних матеріалів, які спираються на наукові дослідження та пропонують конкретні рекомендації для родин і фахівців. Особливо цінно, що увагу приділяють людям із високими потребами в підтримці, чиї можливості та право на повноцінну комунікацію досі нерідко залишаються поза увагою.
