Чи можуть люди з аутизмом частіше потрапляти в ситуації, пов’язані з кіберзлочинністю, зокрема не до кінця усвідомлюючи правові наслідки своїх дій? Це питання дослідили науковці австралійського Університету Фліндерса (Flinders University). Результати їхньої роботи, опубліковані у жовтні 2026 року в науковому журналі Journal of Autism and Developmental Disorders, свідчать про можливий зв’язок між діагнозом аутизму та участю в окремих видах кіберзлочинів. Водночас дослідники наголошують: причини такого зв’язку поки залишаються незрозумілими, а отримані результати не дають підстав вважати аутичних людей загалом більш схильними до злочинності.
У дослідженні взяли участь 344 дорослі людини, серед яких 138 мали діагноз аутизму, а 206 були неаутичними. Науковці оцінювали цифрові навички учасників, особливості соціального розуміння, аутичні риси та їхній досвід взаємодії з різними видами кіберзлочинності. Зокрема, йшлося про несанкціонований доступ до комп’ютерних систем, створення шкідливого програмного забезпечення та інші дії, які можуть порушувати закон.
Результати показали, що серед учасників з аутизмом частіше фіксували повідомлення про участь у злочинах, які можливі лише завдяки цифровим технологіям. Водночас зв’язку між діагнозом аутизму та кіберзлочинністю загалом дослідники не виявили. Не підтвердилося й припущення, що виявлена відмінність пояснюється вищим рівнем комп’ютерних навичок або труднощами з розумінням поглядів і намірів інших людей.
Цікаво, що науковці також перевіряли, чи можуть результати бути пов’язані з особливостями відповідей учасників. Адже люди іноді по-різному розуміють, які саме дії в інтернеті є незаконними. Наприклад, доступ до чужого облікового запису може бути цілком правомірним, якщо власник надав дозвіл. Тому дослідники просили учасників докладніше описувати свої дії та виключали випадки, які не були злочинами. Проте навіть після додаткових перевірок залишилися питання щодо точності самооцінок і можливого впливу інших чинників.
Автори дослідження звертають увагу на те, що інтерес до комп’ютерних технологій, активність в онлайн-спільнотах та індивідуальні особливості людини можуть взаємодіяти з її соціальним середовищем. Однак наразі немає достатніх доказів, щоб визначити, які саме чинники підвищують ризик залучення до незаконної діяльності. Також дослідження не встановило, наскільки часто аутичні люди можуть брати участь у таких діях ненавмисно. Для відповіді на ці запитання потрібні подальші дослідження.
Що це означає для батьків, педагогів і фахівців? Насамперед необхідність приділяти увагу цифровій грамотності та безпеці дітей і підлітків з аутизмом. Важливо не лише навчати користуватися технологіями, а й пояснювати правові та етичні межі онлайн-діяльності. Наприклад, чому не можна отримувати доступ до чужих акаунтів без дозволу, як розпізнати сумнівне прохання в інтернеті, чому навіть цікаві технічні експерименти можуть мати юридичні наслідки. Такі пояснення мають бути конкретними, зрозумілими та відповідати віку й рівню цифрових навичок людини.
Водночас важливо не перетворювати результати одного дослідження на новий стереотип про аутизм. Цифрові технології відкривають широкі можливості для навчання, творчості, спілкування та професійної реалізації. Завдання дорослих і фахівців полягає не в обмеженні цих можливостей, а у формуванні навичок безпечної та відповідальної поведінки в інтернеті. Адже справжня цифрова інклюзія передбачає не лише доступ до технологій, а й знання, які допомагають користуватися ними впевнено та безпечно.
