Х Науково-практична школа з питань аутизму принесла широкий спектр сучасних досліджень та практичний досвід у питаннях діагностики, супроводу та реабілітації людей з РАС. Значна увага була приділена міждисциплінарному підходу, який у сучасних реаліях вважається одним з найефективніших у підтримці дітей та дорослих людей з аутизмом, а також візіям самих аутистів, які вже не перший рік долучаються до обговорень.
Інна Сергієнко, засновниця МГО “Дитина з майбутнім та консул “Аутизм Європа” відзначила:
“В умовах України-2026 такі події є надзвичайно важливими для розвитку сфери аутизму, адже сьогодні не так просто мотивувати людей постійно навчатися та оновлювати свої знання. Школа з питань аутизму, завдяки Ігорю Марценковському, вже багато років поспіль доводить свою цінність – регулярністю і системністю. Фахівці приходять сюди, знаючи, що отримають актуальну інформацію, познайомляться з сучасними підходами та матимуть можливість перейняти досвід провідних експертів. Для батьків особливо важливо, щоб навчалися саме спеціалісти, адже якість допомоги дитині багато в чому залежить від рівня підготовки фахівців на місцях. Чим більше професіоналів долучатиметься до таких освітніх заходів, тим більше користі отримають не лише окремі родини, а й суспільство загалом. Звичайно, хочу висловити щиру вдячність Ігорю Марценковському ще раз і вкотре”.
Однією з важливих тем, яка не перестає цікавити фахівців, стала роль генетичних досліджень у діагностиці аутизму. Були розглянуті сучасні цитогенетичні, біохімічні та молекулярно-генетичні методи обстеження, зокрема каріотипування, хромосомний мікроматричний аналіз та секвенування нового покоління. Подібні дослідження допомагають краще зрозуміти біологічні механізми розвитку аутизму, виявити супутні генетичні захворювання та визначити подальшу тактику медичного супроводу.
Також на Школі була представлена цікава доповідь про нейробіологічні механізми РАС. Зокрема, про сучасні уявлення про походження стереотипних рухів, роль сенсорної обробки інформації, виконавчих функцій та особливостей роботи мозкових мереж. Відповідно до думки експертів, стереотипії не варто розглядати виключно як небажану поведінку. Часто вони виконують функцію саморегуляції, допомагаючи дитині впоратися зі стресом, сенсорним перевантаженням або надлишком емоційних стимулів. Саме тому ефективна підтримка має бути спрямована не лише на корекцію поведінки, а й на пошук причин її виникнення і їхнє усунення.
Один із найцікавіших виступів був присвячений даним про гендерні відмінності проявів РАС, феномену соціального маскування та високому рівню коморбідних психічних станів. Фахівці звернули увагу на те, що дівчата та жінки з аутизмом значно частіше залишаються недіагностованими через здатність адаптуватися до соціальних очікувань, що нерідко призводить до пізнього встановлення діагнозу та накопичення психологічних та побутових труднощів.
Важливою темою стало й формування реабілітаційного маршруту після встановлення діагнозу. Слухачам представили модель міждисциплінарної взаємодії, у якій ключову роль відіграють дитячий психіатр, клінічний психолог, логопед, ерготерапевт, фізичний терапевт та корекційний педагог. Експерти підкреслювали, що після діагностики родина має отримати не лише медичний висновок на папері, а й зрозумілий план подальших дій, який поєднує медичну, освітню та реабілітаційну підтримку.
Практичну цінність мали також представлені клінічні кейси та алгоритми роботи з пацієнтами після звернення до фахівців із психічного здоров’я. Доповідачі наголошували на важливості ранньої психоосвіти батьків, функціонального аналізу поведінки, модифікації середовища та своєчасного залучення мультидисциплінарної команди. Загалом, програма Школи ще раз підтвердила, що сучасний підхід до аутизму виходить далеко за межі встановлення діагнозу і передбачає комплексну, індивідуалізовану підтримку людини та її родини на всіх етапах життя.
Інна Марценковська, співорганізаторка заходу, докторка медичних наук, професорка, дитяча психіатриня, завідувачка відділу психічних розладів дітей та підлітків ДУ “Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України” відзначила:
“Цьогорічна Школа стала особливою для мене тим, що ми вперше так широко розглядали теми, які раніше майже не обговорювалися в контексті аутизму. Зокрема, окрема секція була присвячена питанням осудності та неосудності неповнолітніх нейровідмінних пацієнтів, а також їх взаємодії з системою правосуддя. Вперше прозвучали доповіді про сексуальні злочини, де діти та підлітки з РАС виступають як постраждалі, так і підозрювані. Окрему увагу було приділено питанням судово-психіатричної експертизи для людей з аутизмом. На жаль, сьогодні в Україні ця тема залишається недостатньо вивченою. За наявними статистичними даними, лише в одному випадку постраждалому було встановлено діагноз РАС.
Водночас програма Школи охопила й традиційно важливі напрямки. Значна увага приділялася питанням фармакотерапії, її доцільності та особливостям призначення пацієнтам з аутизмом, сучасним підходам до реабілітації, а також логопедичній роботі. Фахівці ділилися практичним досвідом розвитку мовлення та ефективними інструментами підтримки комунікації дітей з РАС. І ось саме поєднання нових, складних тем із практичними питаннями щоденної допомоги людям з аутизмом стало однією з головних відмінностей ювілейної Х Школи від попередніх років”.
Про важливість комплексного підходу у розрізі інклюзії розповідала і директорка дитсадка для дітей з особливостями розвитку “Дитина з майбутнім” Наталія Стручек.
“Головна думка: спеціалізовані втручання не є альтернативою інклюзії. Вони є містком до інклюзії. Ми не протиставляємо спеціалізовану підтримку та інклюзивну освіту. Навпаки, саме розвиток функціональних навичок дозволяє дитині отримати реальну користь від перебування в групі однолітків.
У професійному середовищі ми часто говоримо про право дитини на інклюзивну освіту. Однак іноді інклюзія помилково починається з формального зарахування дитини до групи. Дитина отримує місце в садочку, але не отримує інструментів, які допоможуть їй там функціонувати. Саме тому рекомендація після встановлення діагнозу не повинна обмежуватися фразою «рекомендована інклюзивна форма навчання». Для родини набагато ціннішою є рекомендація, яка описує умови успішного включення дитини до групового середовища. Наприклад, рекомендація щодо поетапного входження до дитячого колективу після оцінки функціональної комунікації, адаптивних навичок, сенсорного профілю та рівня саморегуляції”.
Основна думка фахівчині зводиться до 3-х ключових пунктів:
- Інклюзія не повинна бути автоматичним наступним кроком після встановлення діагнозу РАС.
- Дитині потрібні спеціалізовані втручання, які формують комунікацію, саморегуляцію, адаптивні та соціальні навички.
- І дитячий психіатр може суттєво вплинути на успішність цього маршруту, допомагаючи уникнути передчасної, формальної та травматичної інклюзії.
Підсумовуючи захід, піворганізатор заходу, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, президент Асоціації дитячих психіатрів України Ігор Марценковський підкреслив:
“На жаль, війна досить серйозно вплинула на дитячу психіатрію, зокрема на доступність психіатричної допомоги. Дуже суттєво скоротилася кількість фахівців, які працюють у цій сфері. Водночас прийшли нові люди, нові спеціалісти, повернулися й ті, хто тривалий час не практикував. Дехто з них приніс із собою старі ідеї, уявлення та підходи. Тому, можливо, найважливішим нашим завданням сьогодні є саме освіта фахівців та обмін досвідом. І Школа з питань аутизму частково виконує цю місію. Найголовніше, що вона зберігає традицію живого професійного спілкування, яке під час таких заходів є не менш важливим, ніж заслуховування доповідей в онлайн-форматі.
Дякую всім учасникам, усім, хто знайшов сили та час приїхати до Черкас, а також тим, хто долучився до роботи Школи онлайн”.
