Нещодавно видання The National опублікувало статтю про вплив відсутності інформації та чіткого пояснення воєнних дій на нейровідмінну молодь. Матеріал підготовлено на основі багаточисленних розповідей родин, які страждають від наслідків іранських бомбардувань у країнах ОАЕ та їхніх сусідів.
Їхні свідчення підтверджують, що неповна інформація про війну або ж взагалі її відсутність призводить до тяжких психофізичних наслідків у підлітків з аутизмом, РДУГ, дислексією та іншими особливостями розвитку. Йдеться, зокрема, про підвищення тривожності та рівня стресу, які призводять до агресивної поведінки, самопошкодження та інших серйозних проявів. Адже діти з такими порушеннями особливо потребують рутини, передбачуваності та чітких пояснень того, що відбувається навколо.
На думку експертів інституту інклюзії та доступності FiA (Абу-Дабі), підвищення рівня стресу у нейровідмінних підлітків, які страждають від війни, спричинене бажанням родини вберегти психіку підлітка з особливостями розвитку, що призводить до протилежних наслідків. А саме, життя нейровідмінної молодої людини перетворюється на непередбачуваний хаос подій та ризик бути поінформованим про ситуацію з фейкових джерел інформації. Адже сьогодні всі мають доступ до соцмереж, новинних каналів тощо, і нікому не відомо, що там може прочитати дитина.
Україна ж вже пʼятий рік поспіль відчуває на собі ворожі напади агресора та, на жаль, ми всі прекрасно розуміємо, яку роль для здоровʼя відіграє поінформованість дітей про те, що відбувається навколо. На початку повномасштабного вторгнення родини використовували різні стратегії – від повної тиші та поведінки а-ля “нічого не відбувається” до деталізованих пояснень з прикладами.
Чи є єдина вірна стратегія? Навряд. Це питання виходить далеко за рамки нейровідмінності, бо стосується кожної дитини. Хоча після стількох років війни в Україні, мабуть, не залишилося жодної дитини, яка про неї не знає (якої б стратегії інформування батьки не дотримувалися на початку), адже приховати такі речі неможливо.
Директорка МГО “Дитина з майбутнім” Ірина Сергієнко зауважує:
“Нейровідмінні діти розуміють значно більше, ніж здається, навіть якщо не можуть висловити думку чи поставити запитання. Вони відчувають напругу, чують війну і помічають усе, навіть коли дорослі намагаються це приховати. Але без пояснень вони не можуть поєднати події в цілісну картинку, в один пазл, а відсутність передбачуваності лише посилює тривогу. Саме тому дорослі мають чесно й доступно пояснювати причини подій і правила безпеки, адаптуючи їх до рівня розуміння дитини, адже без цього навіть базові правила можуть ігноруватися і, відповідно, становити загрозу для життя”.
Таким чином, діти з РАС не живуть поза війною, хоч як би нам цього не хотілося для кожної дитини. Але часом вона не має власних інструментів для того, аби “зібрати” події, новини, думки, свої емоції та настрій батьків в єдиний сенс, в одну “історію”. І цим інструментом мають стати саме дорослі, батьки.
Так, Євгенія Панічевська, директорка БФ “Асоціація батьків дітей з аутизмом” та ГО “НТІ” Інститут соціальної політики”, викладачка в КПІ ім. Ігоря Сікорського та мама підлітка з аутизмом також наголошує на цій важливій тезі:
“Замовчування гірше за правду, особливо в умовах багаторічної напруги, яку ми проживаємо, постійно проходячи різні етапи – від шоку до постійної вимушеної адаптації. Діти живуть у потоці новин і напруження, і без пояснень вони не можуть зрозуміти, що і до чого, і саме це нерозуміння стає джерелом паніки. Тому говорити потрібно, але з урахуванням рівня дитини, дозуючи інформацію і пояснюючи її доступно.
Також важливо не лише пояснювати, а й створювати передбачуваність через рутину, бо саме вона знижує тривогу і дає відчуття опори. У цій реальності ключове навіть не деталі війни, а чіткі дії: що робити під час повітряної тривоги, де бути, як підтримувати контакт з оточуючими і як оцінювати безпеку. Повне мовчання або розмиті фрази не працюють, бо вони лише створюють простір для страху, невизначеності і додумувань. Ми живемо в умовах хронічної травми, тому важливі не разові розмови, а постійна психологічна рутина, спокій і ті слова та емоції, які не руйнують, а підтримують”.
Аби запобігти негативним наслідкам, інститут FiA опублікував посібник “Staying safe. Staying calm” на основі запитань, отриманих від людей з особливими потребами.
Посилання на першу частину гайду Staying safe. Staying calm.
Посилання на другу частину гайду Staying safe. Staying calm.
А ми ж нагадуємо про наш унікальний гайд – українською та англійською, – який МГО “Дитина з майбутнім” підготувала для європейських колег на випадок вторгнення рф.
