Цифрове середовище для багатьох дітей з аутизмом стало “другим повітрям”: у планшеті легше зосередитись, у застосунку простіше повторювати вправи, у відеозв’язку інколи безпечніше, ніж у незнайомому кабінеті та ще серед людей. Але водночас саме екран може стати джерелом перевантаження, проблем зі сном і залежності від стимулів. І хороша новина в тому, що сучасні дослідження дозволяють розрізняти: які цифрові інструменти справді підтримують розвиток, а які просто “з’їдають час”. Тож давайте розбиратися.
- Екран сам по собі нікому не шкодить, але надмірність негативно впливає на розвиток
У медіа батьки частенько знаходять відому страшилку про те, що використання планшетів, смартфонів та інших гаджетів викликають аутизм. Проте у медичній доказовій літературі немає жодного підтвердження цій позиції і дослідження не демонструють прямий причинно-наслідковий звʼязок. Водночас це не означає, що можна не зважати на режим, адже безконтрольне та надмірне використання гаджетів часто пов’язане з ризиками для мови, уваги, саморегуляції та особливо сну, що для дітей з РАС може мати відчутні наслідки.
2. Цифрові інтервенції можуть реально допомагати, але важлива якість і доказовість
Огляди цифрових втручань (digital health interventions) для дітей з РАС показують перспективні ефекти для розвитку певних побутових та соціальних навичок, але підкреслюють головну умову: потрібні якісні протоколи, контроль, правильний підбір під профіль дитини і чесна оцінка результатів, а не просто “гарний інтерфейс”, який чіпляє дитину. Інакше кажучи: не кожен додаток для дитини з аутизмом є корисним і терапевтичним, тому батькам потрібно бути уважними і свідомими. Деякі просто розважають, а деякі справді тренують навички.
3. VR і тренажери соціальних сценаріїв дають плюси, але не для всіх і за певних правил
Новітні дослідження все частіше демонструють позитивний вплив віртуальної реальності (у вигляді розвивальних вправ, ігор, додатків тощо) на соціальні навички у дітей і підлітків з РАС. Проте медики наголошують і на очевидних ризиках, адже надмірне використання цифрових технологій і різних гаджетів негативно впливає на розвиток дитини. Йдеться про сенсорне перевантаження, “залипання”, але, найважливіше, – дитина з аутизмом самостійно без допомоги батьків не може перенести отримані з гаджетів навички у реальне життя. Тому VR краще працює як дозований тренажер з чіткою метою, а не “ще один спосіб посидіти в шоломі”.
4. Телемедицина і онлайн-програми для батьків
Для України наразі подібні інструменти можна назвати критичними через війну, вимушене переміщення родин та безкінечні черги до фахівців, яких, на жаль, в Україні залишилось небагато. Дослідження показують, що батьківські програми з підтримкою фахівця через телемедицину є досить ефективними: вони допомагають батькам опановувати стратегії підтримки соціальної комунікації дитини, а також покращують відчуття контролю і розуміння “що робити щодня”. Це як “плече” поруч, коли фізично поруч нікого немає. На жаль, постійні вимкнення електрики та звʼязку через російські обстріли значно ускладнюють доступ до подібних послуг і не кожна родина має змогу долучитися до консультації чи програми онлайн.
Поради для батьків, які виховують дітей з аутизмом
Щоб цифрові технології працювали на розвиток дитини, а не, у кращому випадку гаяли час, а у гіршому – шкодили, дотримуйтесь простих правил:
- Визначте мету використання того чи іншого інструмента. Це може бути комунікація, тренування, заспокоєння, інструкція для батьків тощо).
- Доза і паузи. Аби гаджет став помічником, а не замінив реальний світ дитині, обмежте час використання. Це мають бути короткі сесії з перервами вдень, адже перед нічним відпочинком краще гаджетами не користуватись взагалі – сон у дітей з аутизмом і так часто тривожний.
- Всі натреновані навички онлайн мають практикуватися у реальному житті за допомогою дорослого. Наприклад, навчилася дитина сортувати квадратики за кольором – йдемо разом з татом сортувати шкарпетки.
- Обирайте перевірені інструменти з доказовою базою, орієнтуючись на дослідження, протоколи, рекомендації фахівців і інших батьків, а не на рекламу.
Таким чином, у теперішніх умовах цифрові технології можуть стати своєрідним мостом до допомоги: телемедицина підтримує родини там, де немає фахівців; цифрові втручання допомагають будувати навички вдома; VR і тренажери дають безпечний “полігон” для повторення. Але той самий екран може підсилити перевантаження і погіршити стан дитини і негативно вплинути на розвиток, якщо він безконтрольний. Тож ключ не в “за” чи “проти” технологій, а в режимі: ціль, дозування, доказовість і батьківська присутність поруч.