Днями в рамках європейської програми CERV (CERV) пройшла нарада представників Unitу, участь в якій взяла директорка МГО «Дитина з майбутнім» Ірина Сергієнко. Темою наради був обмін практичним досвідом щодо забезпечення прав людей з ментальними порушеннями у виборчому процесі. Ми хочемо поділитися деякими висновками за результатами цієї наради, яка дозволила подивитися на людей з ментальними порушеннями під іншим ракурсом – як на виборців.
Отже, що таке СЕRV і UNITY
СERV («Громадяни, рівність, права та цінності») – це доволі молода програма фінансування ЄС, запущена у 2021 році на сім років обсягом 1,5 млрд.євро. Програма фінансує проекти, спрямовані на захист різноманітності та громадянських прав, боротьбу з гендерним насильством, розширення можливостей громадян у демократичному житті та цінування європейської історії. UNITY, один з елементів СERV, і він про забезпечення виборчих прав громадян ЄС з ментальними порушеннями.
За останні років 15 Україна досягла відчутного прогресу у забезпеченні прав людей з особливостями розвитку. Проте, чим довше українське суспільство йде цим шляхом, тим виразніше вимальовується глибина проблем та обсяг робіт, який нам усім ще треба зробити для побудови сильної України у складі ЄС і забезпечення прав і можливостей для кожного громадянина. У цьому сенсі практичний досвід європейських країн – це те, що ми маємо знати і вивчати, щоб полегшити собі роботу у найближчому майбутньому.
“Перш за все, хочу подякувати організаторам заходу за запрошення долучитися до цієї цікавої і корисної дискусії. Треба сказати, участь людей з ментальними порушеннями у виборчому процесі – це досить молода тема навіть у ЄС і проєкт Unity направлений саме на те, щоб люди з інтелектуальними вадами брали участь у демократичних процесах, найвищою формою яких є, звісно, вибори. Причому, коли у Unity кажуть «вибори», то мають на увазі не лише доступ до дільниць у день голосування, а про залученість людей з ментальними порушеннями на усіх етапах виборчого процесу. Я би сказала, тема дискусії сама по собі виглядає як дуже глибока форма процесу інклюзії”, – каже Ірина Сергієнко.
На щастя, європейські демократії не ставлять під сумнів право людини з особливостями розвитку брати участь у виборах, але шлях до цього був не простим, а виклики щодо його практичного втілення й сьогодні є дуже серйозними. Так, Словенії знадобилося понад 10 років, щоб змінити суспільну і, як наслідок, політичну волю на законодавчому рівні, надавши у 2008 році право особам з інвалідністю брати участь у голосуванні. У Швеції, навпаки, вже з 1989 року відмовилися від поняття “недієздатність” як форми дискримінації і громадяни з вадами розвитку ще тоді отримали право брати участь у виборах. Проте цікаво, що за результатами післявиборчого дослідження 2013 року вони ним майже не користувалися через складність у розумінні текстів в агітаційних матеріалах кандидатів. Ірина Сергієнко пояснює:
“Наразі проблема участі людей з ментальними порушеннями у виборах пов’язана не стільки з фізичним доступом до виборчих дільниць у день виборів (у цьому напрямку країни-члени ЄС ведуть активну роботу), а більше з процесом передвиборчої агітації. Мова йде про складність сприйняття людьми з ментальними порушеннями інформації про виборчий процес та програми кандидатів. Тобто, люди просто не розуміють змісту сказаного чи написаного, наприклад, у передвиборчому буклеті. На цьому підгрунті Швеція запровадила проєкт “Mitt Val” (“Мій вибір”), який інформував людей з ментальними порушеннями про вибори та правила голосування, а політиків навчав розмовляти з громадянами простою зрозумілою для них мовою. Так от перші ж слухання продемонстрували надзвичайну складність цього завдання для політиків, адже їм не вдавалося ховатися за красивими словами та розмитими смислами, бо аудиторія сприймала лише чіткі та конкретні відповіді. Це призвело до розробки спеціального дизайну бюлетенів зі знаками партій для простішої орієнтації та створення інтерактивного сайту, куди людина з ментальними порушеннями може подати запит і отримати чітку відповідь”.
Попри те, що деякі країни-члени ЄС тільки-но починають змінювати своє законодавство, надаючи право особам з особливостями розвитку брати участь у виборах, європейський шлях демонструє ефективність впливу суспільства на законотворців. Адже якщо саме суспільство зацікавлене в адвокації прав осіб з порушеннями розвитку на рівні виборчого права, то рано чи пізно політики, як суспільне дзеркало, відобразять його волю в законі. Але чому саме суспільство має бути зацікавлене у такому розширенні виборчого права та чи готове наше, українське суспільство до цього?
“На жаль, в нашому суспільстві й досі існує багато міфів щодо людей з ментальними порушеннями, – каже Ірина. – Серед них, наприклад, теза про їхню всеосяжну інтелектуальну недостатність, що є перешкодою до виконання банальних побутових справ і спілкування, не кажучи вже про вибір державних представників. Проте така думка є хибною, адже більшість осіб з особливостями розвитку мають збережений інтелект і можуть приймати доцільні рішення. Ба більше, такі люди дуже чутливі до так званої “політичної води”, тобто не розуміють і не сприймають розпливчастих узагальнень і нечітких метафоричних відповідей, якими часто користуються сучасні політики в гонитві за перемогою на виборах. Та “особливих” людей цим не проведеш, що зводить до нуля всі спроби кандидатів збрехати своїм виборцям. А це, у своєю чергою, найкращий спосіб контролю за тими, хто йде у владу, і для розвитку держави та благополуччя її громадян в цілому, адже до влади йтимуть тільки чесні політики. Це суттєвий аргумент на користь участі людей з ментальними порушеннями у виборах, адже після Перемоги ми продовжимо будувати європейську країну з демократичними цінностями”.
Таким чином, можна стверджувати, що залучення осіб з ментальними порушеннями до виборчого процесу може стати у нагоді не лише усім виборцям, а й самим політикам. Річ у тім, що прості тези, орієнтовані на “особливу” аудиторію, дуже добре трансформуються в агітаційні шаблони і гасла для всіх виборців, адже наразі більшість людей орієнтована на отримання яскравого короткого меседжа і не готова витрачати час на читання програмних лонгрідів. Тобто для політика імплементація максимальних спрощень у передвиборчих посланнях – це наступний крок у спілкуванні з усіма виборцями, а не лише з частиною.
Проте для досягнення такої амбітної цілі Україні, зокрема, доведеться пройти довгий та складний шлях.
По-перше, українське суспільство має визначитись, чи потрібно йому докладати зусиль для того, аби особи з особливостями розвитку могли бути повноцінними учасниками виборчого процесу від початку агітації до моменту фіксації кандидатури на бюлетені. Адже без запиту суспільства політики навряд чи взагалі колись почнуть сприймати таких людей як частину електорату.
По-друге, ми маємо усвідомлювати те, що людей з ментальними порушеннями у порівнянні з усіма іншими не так багато, але бюджет на комунікацію з ними може бути в рази вищий від витрат, скажімо, політичної партії на нормотипових виборців. Для політиків це видимий стримуючий фактор.
По-третє, для реалізації мети необхідно залучати фахівців, які мають досвід роботи зі спрощення та форматів легкочитання. Це досить вузька спеціалізація, яка також потребує значних коштів.
І, мабуть, потрібно все ж таки розширити українську законодавчу базу, включивши громадян з ментальними порушеннями в окрему категорію виборців, не обмежуючи останню лише особами з інвалідністю.
“У 2010 році в Україні набрала чинності Конвенція про права осіб з інвалідністю і Факультативний протокол до неї, мета якої полягає у захисті і забезпеченні здійснення людьми з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод, в тому числі і права голосувати. Тож ми маємо всі шанси на рівні європейських країн імплементувати у своє законодавство такі норми, які б гарантували особам з особливостями розвитку можливість обирати своїх представників у владі. Головне, всім разом йти до цієї мети та бути свідомими щодо її цінності для всієї України”, – підсумовує Ірина Сергієнко.
Ми й надалі слідкуватимемо за цією темою і будемо інформувати вас про її розвиток. А що думаєте ви про участь українських громадян з ментальними порушеннями у виборчих процесах – ПРОЙТИ ОПИТУВАННЯ.
