Перш ніж наполягати на загальному навчанні, критично оцініть стан дитини, інакше дитина отримає шкоду від школи або дитячого садка, а її аутистичний стан погіршиться. Багато вчителів і навіть батьки сприймають включення дитини з аутизмом в звичайну школу як свого роду спробу подивитися, що станеться. Це з самого спочатку знижує цінність навчального процесу і провокує легковажне ставлення до нього з боку вчителів. Якщо ви не впевнені, що у дитини буде такий же рівень, як у всіх в його класі, від таких експериментів краще відмовитися. У вас є інші варіанти. Наприклад, подайте заяву в ПМПК і попросіть відстрочку від вступу до школи на один рік. Потім потрібно якісно підкріпити свій запит документами: довідками психіатра, невролога, документами логопеда і дефектолога, терапевта АВА або інших фахівців, які займаються дитиною. Можливість №2 – уважно вивчіть, як конкретно організовано навчання за адаптованими програмами в рамках звичайних шкіл. Дитину не виключають з колективу, але для неї будуть створені особливі умови.
На даному етапі немає суттєвої різниці в інклюзивній освіті в приватній або загальноосвітній школі (ми не враховуємо плату за навчання). Наявність необхідної матеріально-технічної бази та інфраструктури в освітній установі варіюється в залежності від бажання керівництва школи брати участь у розвитку інклюзивної освіти. Можна навіть сказати, що сьогодні є багато спільного в адаптації дітей з особливими потребами в освітніх установах різних форм власності, в суспільстві в цілому. Тільки спільними зусиллями різних фахівців, таких як лікарі, шкільні вчителі і вихователі дитячих садів, соціальні працівники та представники органів місцевого самоврядування, можна сформувати толерантне ставлення суспільства до особливих дітям для їх соціалізації.
В Україні є певні вимоги і правила для всіх освітніх установ щодо організації та проведення інклюзивного навчання, зазначені в законі № 2541-VIII про доступ осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг. Цей закон є базою для розвитку інклюзивної освіти в країні. Зростає кількість інклюзивної-ресурсних центрів, яких в 2020 році вже налічується більше 600 по всій Україні. У країні з’явилися інтерактивні онлайн-карти, на яких батьки зможуть легко знайти дитсадка чи школи з інклюзивним підходом. Процес йде, інклюзивне навчання поступово займає своє місце в системі освіти. Вибір форми та місця освіти належить батькам. Але поки не всі українські школи (як приватні, так і загальноосвітні) готові приймати таких дітей. Крім завчасного приходу в обрану школу, потрібно дати дирекції час технічно підготувати можливість перебування в ній особливого дитини, підготувати вчителя, якщо необхідно – асистента, та й з учнями бажано познайомити таку дитину заздалегідь. Це дуже важливо перш за все для аутистів. Незважаючи на те, де вчиться ваша особлива дитина – в приватній школі або в загальноосвітній – завжди існує ризик того, що її можуть не прийняти однолітки або вона може стати «небажаним учнем» для батьків інших дітей і навіть вчителів. Щоб мінімізувати цей ризик, потрібно обов’язково готувати колектив педагогів і дітей до приходу такої дитини заздалегідь, і це функція батьків.
На даний момент багато труднощів пов’язано з тим, що дітям необхідний тривалий період адаптації до різних умов навчання в загальноосвітнім середовищі, і навіть в цей період адаптації діти з розладами аутистичного спектру можуть неадекватно cебя вести, демонструвати афективні сплески, іноді доходить до вербальної і невербальної агресії по відношенню до оточуючих. Тому і виникає необхідність опрацювання умов і форм включення або інтеграції такої дитини в освітнє середовище, потрібна продумана і організована методична робота з педагогами. Для цього потрібні індивідуальні заняття з фахівцями, а ще краще, подбайте про ці проблеми, поки ваша дитина ще дошкільник, помістіть її в корекційний дитячий сад. Це своєрідна проміжна ланка в підготовці до інклюзивного або звичайного навчального закладу, наприклад, як наш дитячий садок «Дитина з Майбутнього». https://childfuture.kiev.ua – це продумана система навчання і виховання з урахуванням індивідуальних особливостей і рівня розвитку кожної дитини.
На сьогоднішній день точно ніхто не знає, скільки в Україні дітей з особливими освітніми потребами. Маємо в своєму розпорядженні наступними цифрами: близько 165 000 дітей і найнижчий в Європі показник інклюзії – близько 6% шкіл з інклюзїєю, де є в середньому один-два класи з наявністю одного-двох дітей з особливими освітніми потребами. В Україні загальна кількість приватних шкіл в 2018/2019 навчальному році становила 228, і їх кількість щороку зростає з 2014 року. Київ є лідером на ринку приватних і корекційних шкіл: близько 30% всіх приватних шкіл країни.