За останні 15 років суттєво змінився не лише рівень діагностики аутизму, а й характеристики людей, які отримують цей діагноз. Сьогодні серед них значно більше людей, яким раніше діагностували тривожні розлади, депресію або розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ). Водночас частка людей із раніше встановленими діагнозами епілепсії та інтелектуальних порушень зменшується. Таких висновків дійшли науковці Великої Британії та Швеції, проаналізувавши медичні дані понад 33 мільйонів людей. Результати дослідження опубліковані в листопаді 2026 року в журналі BMJ Mental Health.
Дослідники з Брістольського університету та Каролінського інституту проаналізували медичні записи понад 24,5 мільйона дорослих у Великій Британії та 9 мільйонів у Швеції. Серед них діагноз аутизму мали понад 141 тисяча та 100 тисяч людей відповідно. Дослідження охопило період із 2010 до 2023 року у Великій Британії та до 2021 року у Швеції. Науковці прагнули з’ясувати, як змінювалися частота встановлення діагнозу аутизму, вікові та соціально-демографічні характеристики людей, які його отримували, а також наявність інших діагностованих станів.
Результати показали стрімке зростання кількості нових діагнозів аутизму, особливо серед молодих людей віком 16–20 років та жінок. У Великій Британії частота нових діагнозів серед дорослих зросла із 6 випадків на 100 тисяч населення у 2010 році до 64 у 2023 році. Серед молоді віком 16–20 років цей показник збільшився з 31 до 364 випадків на 100 тисяч. Подібні тенденції спостерігалися й у Швеції.
Особливо помітними виявилися зміни в медичній історії людей, яким встановлювали діагноз аутизму. Наприклад, у Великій Британії частка дорослих, які до діагностики аутизму вже мали діагностований тривожний розлад, зросла з 28,7% у 2010 році до 58,3% у 2023 році. Натомість частка людей із раніше діагностованою епілепсією зменшилася з 10% до 4%. Також науковці зафіксували зростання частки людей із попередніми діагнозами депресії, РДУГ, розладів сну, харчової поведінки та станів, пов’язаних зі стресом.
Чому відбуваються такі зміни? Дослідники розглядають декілька можливих пояснень. Насамперед за останні роки суттєво зросла обізнаність про аутизм, зокрема про його прояви у жінок та людей, які не мають інтелектуальних або мовленнєвих порушень. Раніше їхні аутичні особливості могли залишатися непоміченими, тоді як увага фахівців зосереджувалася переважно на тривожності, депресії чи інших труднощах. Крім того, зміни діагностичних критеріїв дозволили краще враховувати випадки, коли аутизм поєднується з іншими станами.
Водночас автори не виключають і можливості діагностичних помилок, коли прояви інших психічних станів можуть помилково інтерпретуватися як аутизм. Проте дослідження не встановлює, наскільки часто це відбувається, і не доводить, що сучасні діагнози аутизму стали менш точними. Йдеться насамперед про зміну характеристик людей, які звертаються по діагностику та отримують відповідний висновок. Оскільки дослідження є спостережним і базується на медичних записах, воно не дозволяє визначити причини виявлених тенденцій.
Окрему увагу результатам дослідження приділила докторка Монік Бота з Даремського університету. Вона наголосила, що психічне здоров’я аутичних людей не можна розглядати окремо від соціальних обставин, зокрема дискримінації, ізоляції, насильства та інших негативних життєвих переживань. На її думку, зміни в статистиці можуть частково відображати наслідки багаторічної недостатньої діагностики аутизму, особливо серед жінок. Людина могла роками отримувати допомогу з приводу депресії чи тривожності, тоді як її аутичні особливості залишалися нерозпізнаними.
Для батьків, педагогів і фахівців ці результати ще раз підкреслюють важливість комплексного підходу до діагностики та підтримки людей з аутизмом. Наявність тривожного розладу, депресії чи РДУГ не виключає аутизму, так само як діагноз аутизму не означає, що всі психологічні труднощі людини пояснюються лише ним. Кожен стан потребує уважного оцінювання, а підтримка має враховувати індивідуальні потреби людини, її життєвий досвід і середовище.
Науковці наголошують, що подальші дослідження мають допомогти зрозуміти, наскільки виявлені зміни пов’язані з кращим розпізнаванням аутизму, розвитком діагностичних підходів або іншими чинниками. Водночас уже сьогодні очевидно: система охорони здоров’я має враховувати різноманітність потреб аутичних людей, забезпечувати якісну діагностику та своєчасну підтримку незалежно від того, у якому віці людина отримала свій діагноз.
