Громадський сектор довго йшов до того, щоб забезпечити право дитини з особливостями розвитку на освіту
В Україні набув чинності закон № 2541-VIII, який регулює деякі питання доступу дітей з особливими потребами до освіти в дитсадку, школі, позашкільних установах і закладах професійної або професійно-технічної освіти. Це означає, що дуже багато питань, які довго залишалися відкритими, зараз отримають офіційні відповіді, а інклюзія стане зрозумілою і доступною.
«Більше 8 років ми добивалися інклюзивної освіти для дітей з особливими потребами, – розповідає засновник Фонду допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім», консул Аутизм Європа і мама дитини з аутизмом Інна Сергієнко. – Ми намагалися бути почутими і державою, і батьками, і навчальними установами. Перші кроки робили найбільш відважні батьки. Їм вдавалося знайти активних директорів шкіл і педагогів, які не боялися пробувати. Так, всім було дуже складно, тому що ніхто не уявляв до кінця, як це повинно працювати. Ми вдячні всім і кожному, хто брав і бере участь в цій довгій і важкій, але такій важливій для всіх наших дітей справі».
Пройшовши багато випробувань, поразок і успіхів на практиці, громадські активісти, фахівці і батьки нарешті домоглися введення інклюзивної освіти на законодавчому рівні. Так, закон зобов’язує навчальні заклади створювати інклюзивні групи за заявою батьків у дитсадках, школах і позашкільних закладах обов’язково, а раніше така опція була на розсуд керівника установи.
У кожному класі або групі, відповідно до закону, має бути не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами. Діти з порушеннями інтелектуального розвитку та/або сенсорними чи фізичними порушеннями мають право на першочергове зарахування до закладів освіти. За заявою батьків на заняття допускають асистента дитини, який допомагає йому в процесі навчання.
Для кожного учня з особливими потребами складають індивідуальну програму розвитку, яку розробляє група фахівців з обов’язковим залученням батьків дитини. Асистент вчителя забезпечує особистісно-орієнтований напрям навчання для дітей з особливими потребами. Дітям зі складними порушеннями допомагає один з батьків або соцпрацівник.
«Зараз наше завдання – донести необхідність правильної підготовки особливих дітей до інклюзії, щоб вона насправді працювала і давала можливість навчатися дитині з особливими потребами. Інклюзія повинна допомагати професійно працювати педагогу і виховувати толерантність з боку звичайних дітей, – каже Інна Сергієнко. – Цього досягти неможливо, якщо дитина з аутизмом чи іншими особливостями розвитку вперше стикається з групою дітей і педагогів в інклюзивній групі школи. Соціальні стандарти поведінки і елементарні побутові моменти потрібно готувати задовго до шкільного періоду. В іншому випадку вся інклюзія може зійти нанівець. Неготову дитину просто відправлять на індивідуальне навчання додому».
Директор Фонду допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім» Галина Лозова переконана, що інклюзія – це не модне нововведення, а необхідність, що пов’язана із критичним збільшенням кількості дітей з особливими освітніми потребами (ООП) в України та бажанням батьків таких дітей отримувати освіту на рівних умовах в зручному і толерантному середовищі. «Ці умови сьогодення потребують від педагогів переглядати традиційні уклади класичної системи освіти, щоб зробити загальну освіту доступною для всіх, – говорить Галина Лозова. – Але, на жаль, сучасний стан підготовки фахівців в Україні для роботи в інклюзивному освітньому середовищі не задовольняє суспільних запитів і потреб».
Фонд «Дитина з майбутнім» вітає прийняття Україною цього Закону. «Звичайно, він не вирішить питання за батьків, за вчителів і дітей, але створює законодавчі умови для їх вирішення. Це найважливіший крок в соціальному розвитку всього українського суспільства. Попереду у нас всіх багато труднощів щодо впровадження інклюзії в реальне життя, на побутовому рівні і в повсякденній роботі, але ми віримо, що разом ми дозволимо ці питання також, як, об’єднавшись, українське суспільство вирішувало вже багато інших», – резюмують у Фонді.