Матеріал підготовлено МГО “Дитина з майбутнім” в рамках інформаційної кампанії “Правова база України, яка захищає права родин дітей з аутизмом і забезпечує можливості їх розвитку”. У статті використовується матеріал “Школи батьків”, автор та ведуча якої правозахисниця Лариса Татаринова.
24 вересня 2008 року Україною було підписано Конвенцію про права осіб з інвалідністю і Факультативний протокол до неї. 16 грудня 2009 року Верховною Радою України ці два акти було ратифіковано, а 6 березня 2010 року Конвенція набрала чинності. Мета Конвенції полягає у заохоченні, захисті й забезпеченні повного здійснення всіма людьми з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод. Відповідно до взятих Україною зобов’язань на сьогодні однією зі стратегічних цілей державної політики у сфері захисту прав осіб з інвалідністю є створення суспільного середовища рівних можливостей для дітей та осіб з інвалідністю, їх інтеграція у суспільне життя, а також створення умов для самостійного життя. Але чи завжди особа з інвалідністю може реалізувати свої права згідно з законодавством, особливо, якщо мова йде про дитину з інвалідністю, і що робити, щоб запобігти дискримінації?
Наразі українські правники відокремлюють дві найболючіші проблеми родин, які виховують дітей з інвалідністю. По-перше, це поширеність міфу про те, що в Україні не працюють державні інституції, тому звертатися по допомогу або сподіватися на державну підтримку не варто взагалі. Подібне переконання про непрацездатність держави призводить до дуже невтішних наслідків, а саме такого явища як незатребуваність права. Тобто, сім’я, яка виховує дитину з інвалідністю і переконана у тому, що “від держави все одно нічого не доб’єшся” свідомо не звертається до державних органів за послугами, на які має право, залишаючи свої потреби незадоволеними. А це, у свою чергу, призводить до підтвердження міфу про державну неспроможність, коло замикається і родина залишається сам на сам зі своїми проблемами.
По-друге, відсутність знань у сфері права призводить до того, що родина обирає невірний шлях у процесі затребуваності своїх прав і, як наслідок, не отримує необхідну послугу чи державний сервіс, згідно з законодавством. Це означає, що навіть достеменно знаючи, наприклад, про право на інклюзивне навчання своєї дитини сім’я не може його реалізувати через відмову директора найближчої школи, який ніби не має ресурсів для організації інклюзивного класу. Подібні ситуації відмов стають для батьків грунтовною та, на жаль, достатньою перешкодою у реалізації права їхньої дитини з інвалідністю не лише на освіту, а й на інші не менш важливі права у різних сферах життя (лікування, реабілітація тощо). Але у більшості випадків усних відмов представників органів державного сектору задовольнити право особи з інвалідністю є необгрунтованими.
У питаннях взаємовідносин “дитина з інвалідністю – держава” батькам слід завжди пам’ятати про необхідність письмової фіксації як заяви на потребу, так і заяви на оскарження відмови. Так, більшість відмов батьки отримують в усній формі, тому оскарженню у юридичному розумінні не підлягають. Всі звернення та скарги мають бути зафіксовані письмово із зазначенням чітких аргументів, посиланням на норми чинного законодавства, що автоматично призводить до взаємодії з державними органами у правовому полі.
Існує декілька механізмів відстоювання прав:
- інформаційно – просвітницькі: семінари, навчання, буклети, соцмережі, ЗМІ, спеціалізована література, акції, ходотони, фестивалі тощо;
- правові: суди, звернення до державних установ, Верховної Ради, комітетів ВР, запити до народних депутатів, уповноважених, круглі столи, парламентські слухання;
- Громадська Організація (ГО) як адвокатування прав осіб з інвалідністю.
Відстоювати свої права можна і потрібно різними шляхами та обирати, що є найкращим варіантом. Так, оскаржити будь-яке порушення прав дитини з інвалідністю родина може письмово звернувшись до:
- керівника органу, куди був поданий запит, або вищого щодо нього органу;
- адміністративного суду;
- Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:
- Дар’я Герасимчук, радниця – уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації;
- радник – уповноваженого Президента України з питань безбар’єрності призначена Тетяна Ломакіна, голова Громадської організації «Безбар’єрність»;
- посада представника Урядового уповноваженого в обласних, Київській і Севастопольській міських державних адміністраціях;
- представник Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в регіоні;
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
- Гаряча лінія 0800-50-17-20.
Відповідно до ЗУ “Про звернення громадян” будь-яке звернення, яке оформлене в установленому порядку буде прийняте до розгляду у встановлений законом термін, а саме – не більше одного місяця з дня надходження. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Звернення, які не потребують додаткового вивчення, розглядаються невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Також батькам слід пам’ятати про заборону направляти скаргу тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржується.
Правила подачі звернень до Уповноваженого ВР з прав людини:
- У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
- Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.
- Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону України “Про звернення громадян”.
- Отримати бланк заяви можна:
- в громадській приймальні Уповноваженого;
- в регіональних громадських приймальнях Уповноваженого;
- завантажити за посиланням.
Подати звернення можна:
- на електронну пошту: hotline@ombudsman.gov.ua
- Через скриньку за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ;
- Через регіональні громадські приймальні Уповноваженого;
- Поштою на адресу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ 01008
Також в допомогу батькам дітей з інвалідністю представлені різноманітні державні центри, які надають безкоштовну правничу допомогу – від загальних консультацій телефоном до представництва інтересів у судах. Мова йде про державну мережу центрів безоплатної правничої допомоги по всій Україні та канали отримання правничих послуг телефоном та онлайн, про які детальніше за посиланням.
Окрім державних центрів надання безоплатної правничої допомоги родини дітей з інвалідністю можуть звертатися на гарячу лінію Національної Асамблеї людей з інвалідністю України (НАІУ) з надання правової допомоги особам з інвалідністю, членам їх родин, батькам, які виховують дітей з інвалідністю та іншим вразливим категоріям населення за телефоном 8(050) 905 07 95 з 9:00 до 17:00 щоденно з понеділка по п’ятницю.
Українська Гельсінська спілка з прав людини: +38(044) 485 17 92
Офіційний канал зв’язку для консультування осіб з інвалідністю (гаряча лінія): 1539
Таким чином, в Україні існує розгалужена система, яка дозволяє повною мірою реалізовувати права осіб з інвалідністю та можливості оскаржувати відсутність тих чи інших державних послуг, чи відмов у наданні сервісів, на які людина має право згідно з законодавством. Головне, знати про свої права та бути готовим їх відстоювати, адже, на жаль, часом лише настирливістю та терпінням можна їх реалізувати. А за якими правилами заповнювати заяви та як вони мають виглядати, аби їх прийняли до розгляду читайте за посиланням. Окрему статтю про листування з державними органами очікуйте у наступних матеріалах в рамках інформаційної кампанії “Правова база України, яка захищає права родин дітей з аутизмом і забезпечує можливості їх розвитку”.
