Цифрові технології значно полегшують життя і в цьому нема сумнівів. Проте вони ж (зокрема, соціальні мережі) можуть стати і джерелом серйозної небезпеки, коли мова йде про дітей та їхній захист. Особливо, коли батьки дбають про психологічний стан дітей у цифровому середовищі, де можна знайти все – від мотивуючих листівок до відео насильства.
Так, Австралія у 2025 році першою у світі запровадила заборону соціальних мереж для дітей віком до 16 років. Країни Європи публічно обговорюють подібні обмеження, а Чехія та Молдова також заявила про готовність рухатися цим шляхом. Ми про це неодноразово писали на сторінках МГО у ФБ та ТГ.
В очікуванні подібної дискусії і в Україні у січні 2026 року ми провели коротке бліц-опитування у соцмережах, щоб дізнатись не лише про ставлення українців до заборони соціальних мереж, а й до наслідків, які така заборона може спровокувати. І побачили неоднозначну картину.
Так, 80% учасників вважають вікову заборону соціальних мереж доцільною. Водночас оцінка наслідків значно стриманіша:
- 53% очікують сильне невдоволення підлітків, яке з часом мине;
- 3 – 7% вважають, що заборона підштовхне до обходу правил;
- лише 8% бачать суто позитивний ефект.
На окреме питання про доступ до небезпечного контенту 58% відповіли «так, заборона зменшить його», 39% – «ні».
Втім, треба сказати, деякі читачі вважають будь-які заборони, особливо у підлітковий період, недоречними і такими, що негативно впливають на відносини з батьками:
«Заборона не допомагає підліткам. Вона лише підсилює відторгнення від батьків і штовхає до обходу правил. Діти часто краще орієнтуються в мережі, ніж дорослі, а довіра від цього слабшає», – пише одна з учасниць.
Тож, думки можуть бути різними, але в тому, що ця тема актуальна – сумнівів немає, адже вона стосується не лише притаманній батькам тривозі за стан дитини, а й державного сектору – освітніх і професійних спільнот. Йдеться про контент, що може викликати страх і паніку, нормалізувати насильство, залежності, сексуалізовані образи, приниження або небезпечні моделі поведінки. Саме ці ризики і стають підґрунтям для розмов про заборони і водночас для запиту на освіту, супровід та цифрову грамотність, а не лише на технічні обмеження.