Дорогі друзі!
Сьогодні, 2 квітня, увесь світ і наша Україна відзначають Всесвітній день поширення інформації про аутизм. Ми робимо це ось вже 15 років поспіль, але й щодня разом з вами відкриваємо для себе щось нове: життя не стоїть на місці.
Наші діти народжуються, підростають, входять у доросле життя… На кожному з цих етапів перед батьками і фахівцями постають нові виклики та задачі, від успішного подолання яких залежить наступний етап життя наших дітей. У кожної родини на цьому шляху щоразу з’являються нові й різні люди, інструменти, технології тощо. І ми разом з командою та партнерами з цікавістю спостерігаємо, як щороку природно розширюється коло інтересів української аутичної спільноти, на очах перетворюючись на широкий і розмаїтий спектр. Як і сам аутизм.
Вчора зателефонував мій син Міша, який навчається в університеті на нейробіолога, і запитав, чи реально в Україні запровадити практику ВИШів Великобританії, коли нейровідмінні студенти мають право переглядати лекції у записі? «Звичайно», – без вагань відповіла я, бо знаю, що в розвиненій цифровій Україні, де багато людей на державних посадах щиро вболівають за наших особливих дітей, це справді можливо. Ми з вами доводили це не раз і будемо це робити й надалі.
Подивіться на Максима Бровченка, талантами якого ми опікуємося і чия діяльність обʼєднує сотні і сотні нейровідмінних і нейротипових людей. Подивіться на інших наших дітей, які фонтанують неймовірними ідеями і надихають на це інших. Це чудове нове покоління, яке йде нам на зміну, а наше завдання – створити умови для їх життя, росту і успіхів.
Сьогодні я хочу звернутися до вас з проханням вірити у свої сили і силу своїх родин та співвітчизників, у жодному разі й ніколи не опускати руки та не мовчати. Говоріть, спілкуйтеся, пишіть і комунікуйте! Лише так, день за днем, як би важко не було, ми разом зробимо майбутнє наших дітей у всіх сенсах кращим.
А до українського суспільства я звертаюся з теплом і надією: не проходьте повз. Не соромтеся запитати «як допомогти?» Не бійтеся «іншого». Бо аутизм – це не хвороба, яку треба «виправити». Це особливість, яку треба зрозуміти та прийняти. Розкажіть колезі, сусідові, вчителеві про аутизм. Підтримайте місцеву школу, щоб вона стала інклюзивною. Допоможіть фонду, центру чи просто одній родині — чашкою кави, добрим словом, готовністю почути. Кожна ваша дія — це внесок у майбутнє України.
Друзі, підтримуймо один одного!
З повагою, щиро,
Інна Сергієнко, засновниця МГО «Дитина з майбутнім», консул «Аутизм Європа» в Україні, мама дитини з аутизмом
