Щороку 2 квітня світ відзначає Міжнародний день поширення інформації про аутизм. І у 2026 році ООН у своїй кампанії задекларувала тему “Autism and Humanity – Every Life Has Value”, як інформаційну та ціннісну парасольку для світових активностей у сфері. Але коли саме започаткували цей день на державних рівнях різних країн світу та як змінилася парадигма сприйняття дати протягом останніх років?
З чого все почалося
А почалося все з затвердження Генеральною Асамблеєю ООН резолюції 62/139 , ухваленої 18 грудня 2007 року, яка визначила 2 квітня щорічною датою відзначення, починаючи з 2008 року, і закликала держави, інституції ООН, громадянське суспільство та приватний сектор проводити заходи, які підвищують обізнаність про аутизм.
У самій резолюції день одразу вписано в ширшу рамку прав людини, з посиланням, зокрема, на Конвенцію про права дитини та Конвенцію про права осіб з інвалідністю. Пізніше цю логіку підсилила й Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). У 2014 році Всесвітня асамблея охорони здоров’я ухвалила резолюцію WHA67.8 про аутизм, у якій прямо йдеться про необхідність зменшувати стигму, розвивати системи підтримки і просувати знання про аутизм не лише через символічні акції, а й через реальні послуги та міжсекторальну співпрацю на рівні держав.
Але з 2008 року цей день дуже змінився. Насамперед мовою, тоном та суттю розмови. Якщо раніше у центрі було просте “поширення інформації” та банальна “видимість людей з аутизмом”, то сьогодні дедалі частіше йдеться про права, гідність, участь, підтримку й про те, щоб аутичні люди були не об’єктом кампаній, а їхніми повноцінними голосами. Зокрема, це демонструють останні кампанії ООН:
- у 2021 році йшлося про включення на ринку праці після пандемії;
- у 2022 році про інклюзивну якісну освіту;
- у 2023 році про переосмислення наративу і внесок аутичних людей вдома, на роботі, у мистецтві та політиці;
- у 2024 році про шлях “від виживання до процвітання”;
- у 2025 році про нейрорізноманітність і Цілі сталого розвитку;
- на 2026 рік ООН винесла тему “Autism and Humanity – Every Life Has Value”.
Таку тенденцію підтримує і ВООЗ, яка у своїх матеріалах і документах описує аутизм не лише мовою медицини та статистики, а через права, доступність, участь і якість життя. ВООЗ також підкреслює, що у 2021 році у світі приблизно 1 з 127 людей мав аутизм, але для багатьох країн дані досі неповні, а оцінки сильно різняться залежно від методології та доступу до діагностики. Також існує багато країн, де взагалі немає статистики аутизму, зокрема, в Іспанії, що робить офіційні дані ВООЗ “дещо неточними”.
Як відзначають 2 квітня у світі
Щодо відзначення Міжнародного дня поширення інформації про аутизм, то єдиного сценарію у світі немає. У когось це офіційні державні звернення. У когось – міські акції, просвітницькі лекції, сімейні події або забіги. В деяких країнах можуть бути парламентські дискусії, кампанії в соцмережах і підсвічені будівлі, які на один вечір стають синіми. До речі, саме ця синя ілюмінація стала одним із найвідоміших міжнародних символів дня, особливо завдяки кампанії Light It Up Blue. Серед об’єктів, які долучалися до неї в різні роки, були, зокрема, Бурдж-Халіфа, Empire State Building, Саграда Фамілія та Сіднейський оперний театр.
Канада
У Канаді 2 квітня має не лише символічний, а й законодавчо закріплений статус: у країні діє World Autism Awareness Day Act, який визначає цю дату як World Autism Awareness Day по всій Канаді. Паралельно урядові структури використовують цей день для публічних звернень і просування більш інклюзивної риторики. Наприклад, у заяві міністра охорони здоров’я Канади за 2024 рік йшлося не лише про обізнаність, а й про цінність аутичних перспектив для шкіл, робочих місць і громад.
США
У США 2 квітня теж звучить на рівні держави. Так, Білий дім у 2025 році опублікував президентську прокламацію до World Autism Awareness Day, де йшлося про раннє виявлення, підтримку аутичних людей і їхніх родин, а також про необхідність ширшого суспільного розуміння. Цьогоріч, наприклад, організації Autism Society of Wisconsin та Autism United of Wisconsin анонсували акцію в Капітолії штату Вісконсін 2 квітня, в якій братимуть участь аутичні спікери та обговорюватимуть політику у сфері інклюзії.
Латинська Америка
У Латинській Америці локальні акції підтримуються державними ЗМІ. У Мексиці урядові сторінки прямо пояснюють, що день був встановлений ООН у 2007 році для поширення інформації про аутизм. В Аргентині державні ресурси подають 2 квітня як день інформування суспільства і побудови більш інклюзивного суспільства, зокрема, у 2025 році в країні висвітлювали всі локальні події й активності. У Бразилії державні інформаційні ресурси у 2025 році вже пов’язували 2 квітня з темою нейрорізноманітності та Цілями сталого розвитку ООН.
Європа
У Європі 2 квітня часто поєднує публічну видимість із правозахисною адвокацією. “Аутизм Європа” щороку проводить загальноєвропейські кампанії разом зі своїми членськими організаціями, а теми цих кампаній дуже показові. Якщо у 2013 році меседж звучав як “Autism. More common than you think”, то наступні роки вже з’являються “Stop discrimination”, “Respect, Acceptance, Inclusion”, “A happy journey through life”, “Building an inclusive society for autistic people” і “Not Invisible”.
Європейські організації 2026 року започаткували нову тенденцію – розширення часових меж 2 квітня у часі. Це повʼязано з тим, що одного дня навіть для найгучнішої інформаційної кампанії недостатньо. Потрібно доносити і розповсюджувати інформацію про аутизм щоденно у різних форматах, адже сучасні тенденції діагностування і збільшення випадків аутизму у загальній популяції свідчать про те, що аутистів набагато більше, ніж ми собі можемо уявити. Саме тому “Аутизм Європа” оголошує не про день, а про місяць розповсюдження інформації про аутизм. Інші країни також демонструють цю тенденцію і переходять на “місячник аутизму”, наголошуючи на необхідності довготривалих інформаційних кампаній.
Великобританія
Велика Британія розширює часові межі 2 квітня до тижня. Зокрема, Організація Autism Berkshire проводить події в Reading Museum та Музеї сільського життя в рамках Тижня прийняття аутизму, включаючи прогулянки для дорослих, видачу карток Autism Alert Card та інші корисні активності.
Австралія
Австралія цього року взагалі демонструє максимально сильні зміни як по часу, так і в розумінні цієї дати. Організація Aspect з 2021 року маркує 2 квітня не як World Autism Awareness Day, а як World Autism Understanding Day. А у 2026 році ця логіка виросла вже у World Autism Understanding Month. Представники організації наголошують на тому, що просто “знати, що аутизм існує”, замало. Натомість потрібне практичне розуміння, сформоване через аутичні перспективи, досвід і повсякденну реальність.
Україна
В Україні 2 квітня зазвичай проходить як мозаїка різних ініціатив. Якщо державні органи здебільшого обмежуються формальними заявами, то локальні активності самих батьків дітей з аутизмом, громадських організацій, фахівців, педагогів чи представників аутичної спільноти дуже яскраві. У великих містах часто підсвічують будівлі синім, проводять відкриті лекції, уроки в школах, флешмоби, інформаційні кампанії в соцмережах. Міністерство охорони здоров’я та освітні установи публікують базову інформацію про аутизм, намагаючись розвінчувати міфи.
Але найважливіше відбувається не на рівні символів, а в спробах пояснити, як виглядає життя аутичної людини щодня. І за це велика подяка саме українським ГО, які тримають на своїх плечах просвіту і підтримку родин. Наприклад, МГО “Дитина з майбутнім” до 2 квітня традиційно готує інформаційні кампанії, публікації історій сімей, заходи для батьків і спеціалістів. У різні роки це були конференції, вебінари про раннє втручання, інклюзію, поведінкові труднощі, а також матеріали про реальні потреби дітей і дорослих з аутизмом в Україні. Цього року МГО також розширила часові рамки кампанії до 2 квітня до місяця, в рамках якого поширюватиме інформацію про нагальні проблеми аутистів, про роботу громадських організацій, міжнародну підтримку, історії родин, які виховують дітей з аутизмом, думки та мрії самих аутистів тощо.
Також український контекст додав ще один важливий шар: 2 квітня стає днем, коли говорять не лише про аутизм, а й про вразливість і силу родин у кризі, зокрема, у війні: як діти з сенсорними труднощами переживають повітряні тривоги, як родини адаптуються до відключень світла, як організації забезпечують базові речі. Загалом, українські громадські організації використовують цю дату не як “день синього кольору”, а як привід говорити про системні проблеми: відсутність послуг, перевантаження батьків, нестачу фахівців і необхідність змін у політиках.
Критика та незручні питання
Попри залученість всього світу до відзначення різноманітними активностями 2 квітня, навколо цього дня давно точаться серйозні дискусії.
- Найперша дискусія стосується самої мови і тональності. Для багатьох аутичних самоадвокатів “awareness” (обізнаність) вже замало, а інколи й проблемно, бо це слово легко зводиться до поверхневої кампанії: одягни щось синє, зроби пост, підсвіти фасад і розходимося кожен по своїх справах. Натомість ASAN, одна з найвідоміших організацій аутичної самоадвокації, прямо говорить про потребу переходу до “acceptance”, тобто прийняття, і наголошує: acceptance is an action (прийняття – це дії). Тобто, справжнє прийняття починається не з хештегів, а зі змін у школі, роботі, медицині, сервісах і правилах взаємодії.
- Друга лінія критики стосується того, хто говорить від імені спільноти. За останні роки дедалі голосніше звучить позиція, що кампанії про аутизм мають не лише розповідати про аутичних людей, а й бути створеними і тісно співпрацювати разом з ними. Це видно і в підходах ООН, де в останні роки акцент посилився на участі самих аутичних людей у дискусіях та публічних подіях.
- Третя дискусія точиться навколо символів і великих організацій. Зокрема, Autism Speaks тривалий час була однією з найвпливовіших сил у глобальній публічній розмові про аутизм і популяризувала синю символіку та масштабні кампанії. Але водночас саме ця організація стала об’єктом жорсткої критики з боку частини самої аутичної спільноти. Один із найвідоміших прикладів — відео “I Am Autism” 2009 року, де аутизм подається як страшна загроза, яка відбирає дітей у батьків. Сама організація згодом назвала великою помилкою у своїй історії й офіційно попросила пробачення за неї, зазначивши, що вона не відображає нинішню позицію Autism Speaks.
- Є й окрема суперечка про символ пазла. Зокрема, міжнародне дослідження прямо зазначає, що пазл став розповсюдженим символом аутизму, але водночас викликає дебати між тими, хто його підтримує, і тими, хто вважає його носієм негативних асоціацій. Для частини людей пазл натякає на “загадку”, “неповноту” або потребу “розгадати” аутичну людину. Саме тому в багатьох самоадвокаційних і спільнотних просторах його дедалі частіше замінюють іншими символами, зокрема знаком нескінченності, який асоціюють із нейрорізноманіттям.
Таким чином, сьогодні 2 квітня дедалі менше схожий на якийсь глобальний флешмоб. Цей день радше став дзеркалом того, як різні країни розуміють інклюзію. Десь ще домінує стара модель: пояснити, що таке аутизм, і попросити суспільство бути добрішим. А десь уже звучать інші запитання: чи є в школі адаптації, чи доступна діагностика, чи чують аутичних дорослих, чи не перетворюється кампанія на красиву декорацію без реальних змін.
