Матеріал підготовлено на основі відеолекції “Рання діагностика РАС та комплексний підхід” Наталії Стручек, директорки дитсадка для дітей з особливостями розвитку “Дитина з майбутнім”
За останнє десятиріччя досліджень та розуміння медичною та педагогічною спільнотами суті розладу аутистичного спектра, питання ранньої діагностики розладу та комплексного підходу до коригувального процесу, мабуть, є ключовими для подальшого прогнозу. Чому саме ця проблематика настільки важлива у розмові про аутизм та про що мають бути поінформовані батьки дітей з особливостями розвитку?
Діагностування РАС
На сьогоднішній день специфічного лікування розладу аутистичного спектра не існує. Тому у разі підозри або ж встановленого діагнозу мова йде лише про корегувальні заходи, направлені на адаптацію дитини у соціумі завдяки педагогічним та академічним втручанням фахівців разом з невпинною працею батьків. Термін “лікування” ми можемо використовувати лише щодо до наявності у дитини супутніх захворювань, наприклад, епілепсії, розладів метаболічних процесів тощо, але не аутизму.
Саме тому, коли йдеться про корегувальні заходи, час початку цих втручань є основоположним елементом у пазлі їх успішності. Вітчизняна та зарубіжна практика фахівців, які працюють з дітьми з аутизмом, доводить, що чим менша за віком дитина долучена до корекції, тим скоріше і ефективніше буде остання. Адже навчити 2-річного малюка, наприклад, навичкам самообслуговування значно простіше, ніж 6-річного.
В Україні офіційний діагноз РАС дитина може отримати лише після 3-х років, але найчастіше це відбувається вже після 4-х. До цього часу батьки як правило отримують від неврологів та психіатрів затримку мовленнєвого чи психомовленнєвого розвитку або лише підозру на аутизм. На жаль, очікування офіційного діагнозу часто призводить до втрати дорогоцінного часу, який потрібно використати на корегувальні заходи при перших підозрах на порушення розвитку дитини. Останні ж уважні батьки починають помічати рано – у віці 1-2-х років наявність проблем вже очевидна.
На думку Наталії Стручек, це оптимальний вік для початку активної корекції:
“У віці 12-14 місяців батьки можуть помічати, що розвиток їхньої дитини йде з невеликою затримкою. У цьому віці нормотипова дитина вже має розуміти звернене мовлення, вміє і може виконувати прості інструкції дорослого, емоційно реагує на заохочення та розмови. Тобто дитина активно зацікавлена у комунікації з дорослим, що проявляється у бажанні імітувати дії, спілкуватися та спостерігати за діями батьків, ініціюючи таке спілкування. Поведінка дітей з аутизмом кардинально відрізняється від описаної: вони не цікавляться іграшками, не демонструють інтерес до інших дітей чи дорослих, а їхня “гра” виражається у фізичній активності на дитячому майданчику. Звичайно, не всі перелічені аспекти обов’язково проявляються у кожної дитини, бо аутизм – це спектр характеристик. Так, деякі діти з розладом мають вказівний жест і без проблем підтримують зоровий контакт, але все одно їхня поведінка значно відрізняється від проявів нормотипових дітей”.
Тому не потрібно чекати на підтвердження діагнозу психіатром, адже насправді цей процес може зайняти роки. Звичайно, звернення до лікарів та діагностування необхідне, але не має стати перепоною до початку корегувальних заходів при підозрі батьків на аутизм їхньої дитини. Краще працювати з фахівцями і згодом не підтвердити діагноз, ніж чекати на діагноз, але втратити час.
Комплексний підхід
Коли мова йде про аутизм, потрібно розуміти, що ми маємо справу з нелінійним та нерівномірним розвитком дитини. Це значить, що певні навички вона здобула на рівні свого віку, а деякі залишаються розвиненими на рівні значно молодшого віку. Це призводить, наприклад, до того, що дитина з аутизмом може переказати поему, не зрозумівши ні слова з тексту. Тому корегувальні втручання при розладі аутистичного спектра мають бути комплексними із залученням всіх необхідних фахівців, які працюватимуть над усіма сферами розвитку дитини.
Часто можна почути батьків, які скаржаться на те, що з дитиною, наприклад, декілька разів на тиждень займається логопед, але вона продовжує мовчати. На думку Наталії Стручек, подібні розчарування зустрічаються дуже часто, адже подібний підхід у корекції аутизму не працює. Чому? Річ у тім, що зона головного мозку, відповідальна за мовлення, знаходиться дуже близько до відповідальної за мілку моторику, і без достатнього розвитку останньої мова з’явитися не може. Це означає, що видимі батькам проблеми дитини з аутизмом (як у даному випадку, відсутність мовлення) як правило прикривають собою інші, більш серйозні прогалини, без впливу на які перші не вирішаться. В цьому і полягає комплексний підхід до корегувальних втручань при аутизмі, при якому з дитиною працюють і корекційні педагоги, і психологи, і реабілітологи, і логопеди тощо, аби максимально розвивати всі необхідні психофізичні зони. І лише за такої умови ми можемо говорити про позитивний прогноз на майбутнє як то автономність та адаптація у соціумі.
На жаль, заняття з окремими фахівцями або ж відвідування звичайного дитячого садка не дають того результату, на який очікують батьки. Аутизм – це робота з дитиною 24 на 7, а у згаданих закладах просто немає змоги і кваліфікації проводити необхідну комплексну роботу, адже психолог з розвивального центру не розвине вміння управляти своїм тілом, а вихователька дитсадка не стане привчати аутичну дитину їсти самостійно через банальну нестачу часу. Окрім того, через психічні особливості діти з аутизмом потребують особливого підходу до навчання, тому очікувати від них навичок нормотипових малят, які “з часом самі сформуються через імітацію чи наслідування” не можна – потрібні фахові педагоги, які знають та вміють працювати саме з дітьми з РАС.
Комплексний підхід у корекції аутизму дозволяє дітям у спектрі згодом без проблем навчатися у звичайних садках та школах, чого не можна сказати про тих, хто не мав такого досвіду. Річ у тім, що однією з найважливіших завдань комплексного корегувального процесу є набуття дитиною з аутизмом навичок самообслуговування та автономності як основи для набуття академічних знань та вмінь.
Наталя Стручек зазначає: “Щоб бути успішною у школі, дитина з аутизмом повинна мати певний перелік навичок: вміти слухати і розуміти інструкції дорослого, чекати своєї черги, сидіти довго на одному місці, самостійно складати свої речі, виказувати потребу тощо. І батьки мають дати собі чесну відповідь: чи може моя дитина це все робити? Чи дійсно вона готова до навчання навіть в інклюзивному класі без елементарних побутових навичок? Звичайно, ми не говоримо, що корекція і комплексний розвиток – це панацея від аутизму, адже у той чи інший спосіб розлад завжди себе проявлятиме. Мова йде про досягнення рівня, достатнього для комфортного відчуття себе у соціумі та залучення у соціальне життя”.
Повну лекцію Наталі Стручек про важливість раннього втручання та комплексний підхід з відповідями на питання дивіться за посиланням.
