Педагогам шкіл про аутизм
Україна приєдналася до світового тренду на інклюзію. Результатом стала норма про обов’язкову організацію умов для дітей з особливими освітніми потребами у звичайних школах. Це означає, що діти з різними розладами, в тому числі інвалідністю, мають право навчатися в загальноосвітніх школах, а держава гарантує створення необхідних умов – побутових, технічних, методологічних, педагогічних. І якщо облаштування сенсорної кімнати чи пандуса – часто питання фінансування, то за якість кадрів та організацію навчального процесу відповідає конкретна школа. Як навчати «особливу» дитину і що потрібно знати педагогові, щоб досягти успіху?
Ознаки аутизму, або з чим педагог має справу в школі
Поява дитини з розладом аутистичного спектру (РАС) – це серйозний виклик для педагога та дітей у класі. Прояви аутизму різноманітні, але навіть при високофункціональному розладі педагогові доведеться витрачати багато сил на навчання, пошук підходу до «особливої» дитини, а також на роботу з дітьми і батьками, для яких аутизм – поняття дивне і незнане.
Згідно з міжнародною класифікацією хвороб МКХ-10 виділяють:
- ранній дитячий аутизм;
- атиповий аутизм;
- синдром Ретта;
- синдром Аспергера.
Кожен тип має особливості, але серед ключових характеристик розладу називають: труднощі у встановленні контакту з іншими, відстороненість та відгородженість від зовнішнього світу, поведінкову стереотипність і вузькість особистих інтересів. Аутист емоційно закритий, зосереджений на собі і не виявляє бажання спілкуватися з людьми.
Тому педагогові слід готуватися до «сюрпризів» у процесі навчання:
- Поведінка аутиста відрізняється від нейротипової. Дитина з РАС може намагатися впоратися з сенсорним навантаженням – розгойдуватися, жувати олівець, вертіти предмет у руках, затуляти вуха руками або іноді вокалізувати. Перерва у школі – найважчий час для аутиста, адже всюди гамірно, відсутній порядок і навколо багато людей. Більшість аутистів така обстановка перевантажує, і вони замикаються в собі, відновлюючи сили та долаючи перевантаження. За наявності синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) такій дитині потрібна можливість порухатися.
Деякі аутисти також не розуміють, що звернення педагога до класу стосується і їх. Діти з РАС мають проблеми сприйняття: часто сприймають інформацію буквально, потребують додаткового часу, щоб зреагувати на прохання або завдання. Тому збоку така особливість може виглядати грубістю або ігноруванням педагога.
- Особливості інтелектуального розвитку. У дітей з РАС часто спостерігається нелінійність інтелектуального розвитку. Вони добре сприймають візуальний матеріал, зосереджуються на деталях, запам’ятовують великі обсяги інформації – наприклад, назви столиць усіх країн світу або параграф з біології. Однак дитині з аутизмом важко вловити зміст прочитаного або зробити висновок з розказаної історії, що призводить до проблем з розумінням завдань і умов задач. У більшості аутистів присутній спецінтерес (те, що дуже захоплює), в рамках якого дитина з РАС може знати все. Поза спецінтересом знання бувають мізерними, адже час і сили витрачаються тільки на область захоплення. Це також пов’язано з особливістю мислення аутистів: якщо немає чіткого розуміння того, навіщо щось вчити або робити, діти з РАС не захочуть це виконувати.
У недосвідчених педагогів, які вперше стикаються з аутичною дитиною, це викликає настороженість, тривогу, а іноді роздратування. Але подібна поведінка не результат неповаги дитини до вчителя чи педагогічної занедбаності – це аутизм, симптоми якого незвичні для педагога.
Як і чого навчати аутиста
У навчанні дитини з РАС єдиного підходу чи методології немає. Аутисти відрізняються рівнем розвитку соціальних навичок, мовлення, здатності опановувати матеріал. Шкільну програму адаптують під можливості та особливості розвитку конкретної дитини з урахуванням рекомендацій інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ), а в міру «просування» вперед вносять корективи. Це означає, що нормативи, темп, критерії оцінювання будуть також відрізнятися від загальноприйнятих. Однак є аутисти, які благополучно опановують шкільну програму. Таким потрібна тільки соціальна чи сенсорна підтримка – наприклад, подружитися з однокласниками або мати тиху кімнату, куди можна піти відпочити в разі потреби.
Спеціальних підручників для аутистів нема, як і шкільних програм: діти навчаються за однією загальноосвітньою програмою, а дитина з РАС – з урахуванням рекомендацій ІРЦ.
Адаптує «стандартні» шкільні завдання в класі, які не доступні дитині з РАС, асистент дитини (тьютор). До його завдань належать супровід дитини з РАС і допомога в навчанні – модифікація завдань загальноосвітньої програми для їх адаптації до можливостей аутиста. Наприклад, підготовка додаткових візуальних матеріалів, зменшення, спрощення або виключення завдань, виконання яких поки не доступне. Також тьютор залучає дитину з РАС до роботи всього класу – наприклад, до усного опитування учнів, коли аутиста запитують нарівні з нейротиповими дітьми, але в межах доступного для нього матеріалу.
Асистент дитини – це своєрідний «перекладач» мови загальної програми мовою аутиста з урахуванням його індивідуальних особливостей, який супроводжує навчання дитини в школі та фізично з нею там перебуває. Завдання тьютора – стати непотрібним, тобто навчити дитину з РАС самостійності, поступово відходячи на другий план. На сьогодні асистента дитини (тьютора) надають батьки. Вчителю в школі обов’язково потрібно налагодити контакт з тьютором, обговорити організацію навчального процесу та шляхи подолання труднощів, які напевно виникнуть.
Педагогові інклюзивного класу рекомендовано застосовувати такі прийоми у навчанні дитини з РАС:
- Мотивація. Правильно дібрані заохочення дозволяють утримувати інтерес аутиста до навчального матеріалу, краще його опановувати та співпрацювати з іншими дітьми на уроках. Дітей з РАС важко мотивувати оцінками чи похвалою, як у випадку з нейротиповими. Таким до вподоби медалі, жетони, грамоти, кубки за виконане завдання або за старанність у кінці чверті. Найкраща мотивація для аутиста – прив’язка до спецінтересу, проте в цьому питанні є нюанси. По-перше, однокласникам теж хочеться «особливу» систему підкріплення. По-друге, аутист може звикнути до того, що будь-яке виконане доручення чи завдання приводить до нагороди, а це ускладнює розвиток у майбутньому. Система заохочення повинна бути спрямована на те, щоб зрештою дитині з РАС було достатньо емоційної похвали або заохочення. Досягти такого результату може тільки висококваліфікований фахівець, а таких в Україні – одиниці.
- Візуалізація і моделювання. Більшість аутистів – візуали. Наочні приклади правильних дій (наприклад, показати, як підняти руку на уроці), розклад і домашнє завдання на дошці, картки із зображенням послідовності дій – ці інструменти сприяють кращому запам’ятовуванню та опануванню необхідних навичок. Ба більше, це чудовий інструмент комунікації з дитиною, яка не розмовляє.
- Урахування особливостей сприйняття. Для концентрації уваги дитині з РАС створюють умови, в яких нічого не відволікає. Якщо аутист важко переносить яскраве освітлення, чому б не дозволити йому сидіти на уроці в затемнених окулярах? Або перебирати чотки, щоб знизити тривожність? Можна також дозволити дитині з РАС тихенько пройтися класом під час уроку, щоб зняти напругу.
Яких результатів чекати
Ефективність інклюзивного навчання конкретної дитини з РАС залежить від співпраці всіх учасників процесу – педагогів, тьюторів, адміністрації та батьків, а також класу (дітей та їхніх батьків). Якщо сім’я не розповідає про потреби дитини, то педагог не зможе допомогти аутистові, запобігти ситуаціям, котрі приведуть до істерики чи нервового зриву.
Щоб уникнути стану «лебідь, рак і щука» і не зробити школу для аутиста нестерпною, сторонам важливо приймати розлад дитини і навчатися взаємодіяти між собою. Батькам потрібно якнайбільше розповісти педагогові про особливості дитини, її сприйняття, комунікативні навички, а також цікавитися справами у школі, спілкуватися з іншими батьками, продовжувати корекційну роботу з дефектологами, психологами тощо. Батьки обов’язково повинні привести дитину до школи заздалегідь – наприклад, на рік раніше, щоб вона походила на уроки, познайомилася з будівлею та вчителями. Педагогам – важливо пройти спеціальну підготовку до роботи з аутичними дітьми, читати літературу, відвідувати семінари, які сьогодні доступні, щиро прагнути розібратися й допомогти, дотримуватися правил спілкування для стійкого результату. Адже те, що добре для аутистів, корисне і для інших дітей у класі.
Однак не слід завищувати очікування. Треба реально оцінювати сильні сторони і можливості дитини. З віком аутисти опановують навички саморегуляції та соціального «маскування», так що видимі ознаки аутизму можуть «згладитись» або зникнути зовсім. До того ж, у аутистів проблема не з опануванням шкільної програми, а з соціальною та сенсорною перевантаженістю, яка заважає навчатися.
Також важлива серйозна просвітницька робота – розповіді дітям у школі про аутизм, причини поведінкових «дивацтв» дитини з РАС, максимальне сприяння спілкуванню та дружбі між дітьми, інформування батьків нейротипових дітей, що за правильної підтримки аутисти не несуть загрози їхнім дітям.
Чим більше розуміння, зацікавленості сторін та спілкування дорослих між собою, тим успішніша дитина!