Результати опитування українських родин з дітьми з аутизмом “Четвертий рік війни. Видимі та незламні”

За останній рік у більшості українських дітей з аутизмом, хоч і є прогрес, але він дається дуже дорогою ціною, кажуть батьки. Багато родин, які жили й живуть за кордоном, стикалися з агресією з боку проросійськи налаштованих осіб. Українське суспільство повільно, але невпинно стає толерантнішим. Міжнародні партнери України разом з українською владою мають якнайшвидше активізувати зусилля у сферах інклюзії та реабілітації.

Такі висновки випливають із результатів щорічного опитування МГО «Дитина з майбутнім», що проводилося з 29 березня до 21 квітня 2025 року і, як і у 2024 році, стосувалося трьох умовних категорій громадян України:

  • перша група: ті, то з 2022 року не покидав України;
  • друга група: ті, хто був змушений виїхати і вже повернувся;
  • третя група: ті, хто виїхав і досі залишається за кордоном.

Нагадуємо: таку методику було обрано для того, щоб краще й чіткіше почути думки українців, які вже тривалий час перебувають у різних країнах, мовних і культурних середовищах, що закономірно впливає на їхній світогляд та оцінку.

Портрет учасників опитування

Цьогоріч це майже 500 українських родин, з яких лише кожна десята нині проживає за кордоном, решта – в Україні.

Спільним для всіх трьох категорій опитаних є те, що майже всі вони живуть у містах і що 95,2% учасників – це батьки дітей з аутизмом (решта назвали себе родичем/другом/фахівцем).

Статус ВПО має приблизно 20% родин як у першій, так і у другій групах. У третій групі 73% мають статус біженця.

Більшість респондентів, які живуть в Україні, виховують дітей віком до десяти років, ще третина родин має дітей з аутизмом підліткового віку. Діти учасників третьої групи (громадян, які живуть в інших країнах) більш дорослі: 50,5% – підлітки, 8% –  особи віком 18 і більше років.

Основні результати опитування

Із повною версією опитування-2025 можна ознайомитися на сайті МГО «Дитина з майбутнім», а також на її сторінках у Facebook і Telegram.

Першим нашим запитанням було: «Чи змінився загалом, на вашу думку, стан справ з аутизмом в Україні за останній рік?»

Приблизно 2/3 опитаних, які живуть в Україні, сказали, що не відчули якихось змін. При цьому для людей, що були за кордоном і повернулися в Україну, ситуація виглядає більш оптимістичною, ніж для тих українських родин, що не покидали України. Це видно і за показниками «покращення», і за показниками «погіршення».

Найбільш песимістичну думку має третя група, де третина вважає, що стан з аутизмом в Україні за останній рік погіршився, проте й вона є досить збалансованою («Не змінився» – 50%, «Покращився» – 16,7%).

На запитання щодо змін у стані дитини за останній рік усі опитані, незалежно від місця свого фактичного проживання, відповіли майже однаково. Понад 55% тих, хто живе в Україні, і 66,5% тих, хто нині живе за кордоном, відзначили прогрес у стані дитини (на регрес вказали 10–15%). Та цей прогрес, судячи з відповідей батьків, «оплачується» дорогою ціною – високою тривожністю у дітей, порушенням сну і харчування. Підкреслимо, це стосується переважної більшості українських дітей з аутизмом, незалежно від того, де вони живуть – в Україні чи країнах ЄС. Тут є про що замислитись.

Щодо чинників, які прямо чи опосередковано зумовили вказані зміни і стали для українських родин найбільшими випробуваннями за останній рік, відповіді респондентів розділилися.

Далі наводимо рейтинг п’яти найбільших випробувань за останній рік для родин кожної групи.

П’ЯТЬ НАЙБІЛЬШИХ ВИПРОБУВАНЬ ОСТАННЬОГО РОКУ, %

Перша група респондентів

  1.     Психологічний (63,5%)
  2.     Фінансові питання (57,6%)
  3.     Військові дії і загроза життю (53,2%)
  4.     Дефіцит послуг та фахівців для дитини (49,8%)
  5.     Неможливість планування (43,7%)

Друга група респондентів

  1.     Неможливість планування (63,6%)
  2.     Фінансові питання (62,9%)
  3.     Психологічний (55,2%)
  4.     Військові дії та загроза життю (48,1%)
  5.     Дефіцит послуг та фахівців для дитини (47,5%)

Третя група респондентів

  1.     Психологічний (49,9%)
  2.     Неможливість планування (45,8%)
  3.     Бюрократичні перепони (43,5%)
  4.     Дефіцит послуг та фахівців для дитини (37,9%)
  5.     Проблеми з іншим мовним середовищем (34,7%)

Ми також попросили учасників опитування оцінити рівень функціонування і стан розвитку основних сфер, від яких залежить підтримка дитини з аутизмом. Розподіл відповідей також подаємо у форматі рейтингу найвищих і найнижчих оцінок у кожній групі.

П’ЯТЬ НАЙВИЩИХ ОЦІНОК (ЩО ПРАЦЮЄ ДОБРЕ)

Перша група респондентів

  1.     Вартість медичних послуг (30,1%)
  2.     Вартість послуг для дітей з аутизмом (28,3%)
  3.     Професійний рівень спеціалістів (26,5%)
  4.     Доступність медичних послуг (16%)
  5.     Рівень підтримки з боку співвітчизників (11,9%)

Друга група респондентів

  1.     Рівень підтримки з боку співвітчизників (34,8%)
  2.     Професійний рівень спеціалістів (34%)
  3.     Вартість медичних послуг (33,2%)
  4.     Вартість послуг для дітей з аутизмом (29%)
  5.     Доступність послуг для дітей з аутизмом (27,7%)

Третя група респондентів

  1.     Ставлення суспільства до дітей з аутизмом у побуті (44,7%)
  2.     Доступність медичних послуг (32,4%)
  3.     Муніципальна підтримка (34%)
  4.     Готовність закладів освіти до роботи з дітьми з аутизмом (28%)
  5.     Професійний рівень спеціалістів (24,6%)

П’ЯТЬ НАЙНИЖЧИХ ОЦІНОК (ЩО ПРАЦЮЄ ПОГАНО)

Перша група респондентів

  1.     Муніципальна підтримка (92,3%)
  2.     Наявність інфраструктури для роботи з дітьми з аутизмом (крім закладів освіти) (74,7%)
  3.     Стан комунікації з ровесниками та друзями (73,3%)
  4.     Державна підтримка (72%)
  5.     Готовність закладів освіти до роботи з дітьми з аутизмом (70,4%)

Друга група респондентів

  1.     Ставлення суспільства до дітей з аутизмом у побуті (88,1%)
  2.     Готовність закладів освіти до роботи з дітьми з аутизмом (76,4%)
  3.     Стан комунікації з ровесниками та друзями (68,9%)
  4.     Муніципальна підтримка (63,3%)
  5.     Наявність інфраструктури для роботи з дітьми з аутизмом (крім закладів освіти) (63,2%)

Третя група респондентів

  1.     Вартість медичних послуг (67,6%)
  2.     Рівень підтримки з боку співвітчизників (62,2%)
  3.     Вартість послуг для дітей з аутизмом (54,3%)
  4.     Доступність послуг для дітей з аутизмом (53,1%)
  5.     Стан комунікації з ровесниками та друзями (40,2%)

Також ми попросили всіх учасників опитування відповісти на запитання щодо сімейних очікувань від 2025 року. Ось які відповіді ми отримали:

Група респондентів І ІІ ІІІ
Буде важче 41,7% 31,3% 25%
Буде легше 12,5% 24,5% 8,3%
Мало що зміниться 45,8% 44,2% 66,7%

Наприкінці опитування ми поставили запитання, які не корелюють між собою, а більше стосуються переживань та оціночних суджень кожної групи респондентів, тому ми їх не порівнюємо, а наводимо окремо. Цей блок запитань був невеликим за обсягом, але, як нам здавалося (і ми не помилилися), досить показовим для того, щоб ознайомити з думками українських родин дітей з аутизмом і органи влади, і всіх нас – мужнє й незламне українське суспільство.

У родин, які живуть в Україні, ми запитали: «Чи повинні органи влади та міжнародні партнери України докладати більше зусиль для відновлення в країні інфраструктури з підтримки людей з розладами ментального здоров’я та особливостями розвитку Зауважимо, що йдеться не лише про аутистів, а про значно ширшу категорію осіб.

«Так, це важливо» – відповіли 95,8% опитаних. «Не на часі» – 0%.

На запитання до цієї самої групи (родини, які живуть в Україні) «Чи змінилося за останній рік ставлення українського суспільства до людей з особливостями розвитку та з розладами ментального здоров’я?» 17,7% респондентів відповіли «Так, воно стало більш толерантним», 70,8% – «Не змінилося».

У людей, які вимушено жили або досі живуть в інших країнах, ми запитали: «Чи стикалися ви з інформаційною чи фізичною агресією/провокацією з боку проросійськи налаштованих осіб

«Так» відповіли 43% тих, хто досі перебуває за кордоном, причому 16% із них кажуть, що це непоодинокі випадки. Із тих, хто виїжджав і вже повернувся в Україну, «Так» відповіли 11,2%.

«Чи збираєтеся ви повертатися в Україну?» – запитали ми українців, які живуть за кордоном. Цілком ствердну відповідь дав 51% опитаних. 15,7% опитаних, імовірно, вже облаштувалися в країні перебування та відповіли «Ні».

Презентація результатів опитування українських родин з дітьми з аутизмом “Четвертий рік війни. Видимі та незламні” українською мовою

Тримаймося. Бережіть себе. Слава Україні!

ДОВІДКОВО:
Це опитування проводилося шляхом онлайн-анкетування. Його учасниками стало близько 500 родин, більша частина яких зараз живе в Україні, менша – у країнах ЄС, куди вони були змушені виїхати через агресію РФ у 2022 році. «Дитина з майбутнім» – українська громадська організація (м. Київ), що опікується підтримкою і захистом прав дітей з аутизмом, починаючи з 2009 року, і є членом правління ГО «Аутизм-Європа» з 2012 року. Організація щороку проводить опитування громадян, життя і професійна діяльність яких стосуються питань аутизму та інших особливостей розвитку. І хоча вони не є репрезентативними з соціологічної точки зору, протеобраний підхід дозволяє методично отримувати узагальнені оцінки та ділитися ними з широким загалом.
Команда МГО «Дитина з майбутнім» щиро вдячна урядам, громадським організаціям і простим громадянам кожної країни, які стали для українців другою домівкою і надійним прихистком від жахів війни, що розв’язала Росія в Україні. Ми також дякуємо учасникам опитування і бажаємо їм міцного здоров’я, добробуту, якнайшвидшої перемоги Україні та всій європейській спільноті, всім нашим союзникам і партнерам.
Сподіваємося, що ця інформація буде корисною для всіх зацікавлених осіб, які опікуються питаннями ментального здоров’я дітей в Україні та інших країнах.