Привіт!
Нещодавно ми з моїми друзями святкували день народження їхньої 7-річної доньки в одному з київських торгово-розважальних центрів. До слова, дитяча зона в ньому нічим не відрізнялася від ТРЦ будь-якої європейської країни – дитячий вулик, шум, сміх, ну, Ви знаєте, – крім одного: півроку тому у цей ТРЦ вдарила російська ракета, хоча зараз про це вже ніщо не нагадує, окрім тривоги та невимовного страху, що це може повторитися. Й історія, розказана там мені однією мамою, мене розчулила настільки, що я не можу нею не поділитися. Історія справжня, імена змінені.
… Київ, звичайна середня школа, звичайний 5-й клас. Ситуація у класі теж класична: хтось вчиться добре, хтось не дуже, хтось бешкетує, у когось починають з’являтися лідерські якості і т.д. Та ось у класі з’явився новачок, і не просто новий хлопчик: Андрій був з особливостями розвитку і, судячи з усього, ознаками аутизму.
Трохи дивна поведінка Андрія одразу стала предметом обговорень між однокласниками і, як це, на жаль, буває, насміхань. Іншими словами, з кожним днем навколо хлопчика почало все більше й частіше формуватися те середовище, яке називається страшним для кожної дитини та її батьків терміном – булінг.
Нам всім відомо як зазвичай закінчуються такі історії, але цього разу…
…Одного вечора однокласник Андрія Ігор ділився зі своїми батьками своїми успіхами у школі і зовсім випадково зачепився про стосунки зі своїми однокласниками. І розповів батькам про Андрія, його дивну поведінку і якусь ненормальність. А батьки, слава Богу, не пропустили цю історію повз вуха. Вони покопирсалися в інтернеті, знайшли інформацію і пояснили Ігорю, що таке люди з особливими потребами, що вони такі ж, як і всі інші, лише трохи, перепрошую за тавтологію, інші. І пояснили вони це своєму синові так просто і настільки доступно, що він це не лише зрозумів, а й усвідомив.
Наступного дня Ігор прийшов до школи і поговорив з кількома своїми найближчими однокласниками. На одній з перерв хлопці зібрали у класі всіх однокласників, вийшли до шкільної дошки разом з сором’язливим Андрієм, і сказали, що відтепер вони його захищатимуть від кожного, хто хоч скаже на нього криве слово. І що він з цього моменту – в їх команді.
Як думаєте, для Андрія в класі щось змінилося? З того моменту змінилося все життя хлопчика.
Ось чому я захотіла поділитися з Вами цією історією – історією про небайдужість дорослих, розумних і сміливих звичайних школярів, про толерантність суспільства, яка формується змалку відповідальними і освіченими батьками й вчителями.
І ось чому ми вже 14 років працюємо у сфері підтримки і допомоги дітям з аутизмом, невтомно повторюючи, що саме відкритість і сміливість батьків бути публічними щодо своїх дітей допомагає суспільству стати толерантнішим і комфортнішим як для їх же дітей, так і для всіх наступних поколінь. Для всього українського суспільства. Особливо зараз ці фактори є життєво важливими для України і українці їх демонструють, як ніхто й ніколи.
Скажу чесно, протягом всього часу діяльності «Дитини з майбутнім» ми дуже часто зіштовхуємося з дефіцитом подібних публічних розповідей – історій, які надихають інших людей і нас самих. Причини, як правило, завжди одні: сором, страх, небажання батьків розповідати про своїх дітей і піддавати своє життя публічності. Як мама сина з аутизмом і засновниця МГО “Дитина з майбутнім”, хочу завірити Вас – розумію. Але це не вихід, це – глухий кут, перш за все, для Вашої дитини, бо колись їй доведеться вчитися жити без батьків. Подумайте про це просто зараз.
І саме тому “Дитина з майбутнім” напередодні 2 квітня – Міжнародного Дня інформування про аутизм – оголошує безтерміновий конкурс на подібні яскраві життєві історії для всіх українців, хто читає ці рядки. Про підтримку, допомогу, участь, інклюзію – про незвичайні і прості речі, які ДО-ПО-МОГ-ЛИ. Про живих людей і дива, які трапляються в нашому житті, які роблять його справжнім, наповненим і просто людяним.
Ми допоможемо цим історіям стати відомими у всьому світі і, звичайно, в Україні. Ми разом з Вами зможемо зробити набагато більше, ніж Ви собі уявляєте, повірте.
Діліться своїми історіями й контактами з нами за мейлом t.belokonskaya@ukr.net Ви можете зробити це відкрито чи анонімно, але неодмінно зробіть. Коментуйте, критикуйте чи підтримуйте, репостьте – тільки не мовчіть, будь ласка. Ми з вами!
Успіхів вам, Перемоги нам і перемог!
З повагою,
Інна Сергієнко, засновниця МГО «Дитина з майбутнім»