Аутизм у молодших школярів
Діагностувати дитячий аутизм непросто, ще складніше – коригувати і, головне, соціалізувати дитину. При правильній корекції деякі ознаки розладу «згладжуються», але потрібно розуміти, що аутизм не лікується і залишається з дитиною назавжди. І, як правило, він проявляється при спілкуванні.
Медики вважають, що аутизм – це вроджений стан, але «активізуватися» він може в різний час залежно від «виду». Сьогодні розрізняють:
- ранній дитячий аутизм, симптоми якого виникають до трьох років;
- синдром Ретта, при якому після півтора років переважно у дівчаток спостерігається серйозний регрес у розвитку;
- синдром Аспергера – після трьох років;
- атиповий аутизм, який діагностують у передшкільному або шкільному віці.
Ознаки аутизму
Дитина з РАС не підтримує зорового контакту й діалогу зі співрозмовником, не реагує на звернення чи прохання. Здається, що вона сховалась під скляним ковпаком і не помічає світу навколо.
Іноді у аутистів молодшого шкільного віку, навпаки, спостерігається своєрідна мовна розгальмованість: дитина говорить на цікаву тему без угаву, не звертає уваги на реакцію співрозмовника або зникнення в нього інтересу.
Дітям з РАС важко розпізнавати емоції інших людей, а також висловлювати власні. Вони не розуміють гумору, іронії та слів у переносному значенні. Тому спілкування з ними може виглядати беземоційним або з «прогалинами» і неповним розумінням, коли аутист не вловлює натяків чи контексту розмови. Але частіше особливості мовленнєвого розвитку проявляються в бідності словникового запасу аж до відсутності мовлення.
Багато аутистів погано переносять яскраве світло, гучні або певні звуки, вони чутливі до запахів та дотиків. Якщо нейротиповій дитині це не створює дискомфорту, то аутичну виводить із себе, дратує і може привести до істерики або нервового зриву.
Молодші школярі продовжують потребувати стимуляції, щоб заспокоїтися, – хитатися, підстрибувати, трясти руками або головою, накручувати волосся на пальці та ін. Також присутня ритуальність поведінки, іноді харчової: дитина їсть лише улюблені продукти і в певні години, нові страви часто приводять до відмови від їжі.
Деякі молодші школярі з аутизмом можуть похвалитися вмінням читати (хоча дислексія теж не рідкість) або енциклопедичними знаннями в галузі, яка їх цікавить. Сильні сторони у дітей з РАС – часто зорове сприйняття і механічна пам’ять, увага до деталей. Але через те що інтелектуальний розвиток аутиста нерівномірний, то освітні успіхи теж фрагментарні. Дитина запам’ятовує великий за обсягом текст, але зрозуміти зміст прочитаного і зробити висновки не може. Тому діти з аутизмом іноді з легкістю розв’язують складні приклади, але не розуміють умов елементарної задачі.
Навчання в школі дається важко: спостерігається дефіцит уваги, дитині складно концентруватися на завданнях, слухати і розуміти педагога.
«Лікування» аутизму: ліки чи корекція
Діагностований у дитинстві аутизм зберігає симптоматику у молодших школярів, але батьки можуть помітити аутизм, ознаки якого проявились тільки після 4–5 років. Уважність дорослих і допомога спеціалістів покращують прогноз.
Специфічного лікування аутизму нема. Єдине, що має наука при РАС, – це корекційні заходи. Тому батькам, які помічають «дивацтва» дитини, рекомендовано звернутися до психіатра. Інші медики не діагностують розладу, але входять до списку спеціалістів, у яких потрібно спостерігати дитину з РАС.
Аутизм часто супроводжують інші хвороби і розлади – епілепсія, дефіцит уваги і гіперактивність, алергічні реакції, слабкий імунітет тощо. Тому важливо консультуватися з вузькопрофільними фахівцями – імунологами, гастроентерологами, неврологами, реабілітологами, щоб не проґавити хворобу або знати, як знімати дитині дискомфорт, на який їй важко поскаржитися.
Часто батьки вірять, що прийом ліків вилікує аутизм, причини виникнення якого до кінця не вивчено. Це хибна думка, проте злагоджена робота медиків та корекційних педагогів багато в чому зменшує прояви розладу. Така співпраця необхідна, щоб правильно скласти план корекції, адже саме на підставі висновку медиків педагог проводить заняття. Якщо у дитини з РАС, наприклад, не розвинуто мовлення, це може свідчити про порушення в лівій півкулі головного мозку, а не про компетентність логопеда.
Школа: зважуємо «за» і «проти»
Діти з РАС відвідують як загальноосвітні школи, так і спеціалізовані. Українське законодавство орієнтує школи на включення аутистів у звичайні класи, гарантуючи право здобувати освіту.
Деякі ознаки аутизму можуть виражатися яскраво, інші – слабше або з часом «згладжуватися». Але щоб адаптувати дитину з РАС до соціуму, потрібно дотримуватися принципу ступінчастості. Образно кажучи, спочатку вивчити літери, а потім навчатися читати. Перед вступом до школи необхідна правильна дошкільна підготовка. Робота полягає в тому, щоб не стільки навчити аутиста читати, писати або рахувати, скільки прищепити йому соціально-побутові навички, такі як:
- самообслуговування – переодягнутися, сходити в туалет, помити руки, прибрати за собою тарілку тощо;
- використання предметів за призначенням – малювати в альбомі, ложкою їсти суп, ручкою писати в зошиті, а не на підлозі;
- розуміння мовлення – дорослий говорить, а дитина підтверджує те, що зрозуміла, діями (стрибає, крокує, піднімає руки або плескає в долоні);
- вираження потреб у прийнятній формі – наприклад, підняти руку, якщо загубився олівець, а не кричати і розкидати речі;
- правила поведінки в групі – не шуміти, виконувати завдання педагога, повторювати за іншими дітьми.
Без цих навичок важко буде всім: аутистові, нейротиповим дітям у класі, педагогові. Якщо дитина розкидає і рве речі інших дітей, перебиває вчителя, використовує щоденник замість серветки, щоб витерти руки, або «ходить в штани» – про яку школу може йтися?
Результатом соціально-побутової неготовності стане відсутність інтересу і сенсу перебувати в школі взагалі. Тому батькам варто приділити максимальну кількість сил і часу «відточуванню» цих базових навичок перед школою. Головні помічники – це заняття в групах і робота з педагогами, дитячий садок і, звісно, навчання вдома.
Директор садка для дітей з особливостями розвитку «Дитина з майбутнім» Наталя Стручек підкреслює важливу роль саме батьків у підготовці аутистів до школи: «Часто можна побачити дитину з телефоном, але в памперсі. Деяким дорослим зручніше і простіше вручити «розвивальний» ґаджет, ніж займатися формуванням навичок самообслуговування. Батьки повинні щодня показувати, розповідати, наставляти, виправляти і підкріплювати досягнення дитини з РАС, поводитися терпляче, «поспішати повільно», але наполегливо».
Соціально-побутова підготовка в роботі з дошкільником допомагає виробити правильну мотивацію до навчання у школі і прагнення пізнавати нове. Тільки після формування «бази» аутист готовий опановувати «складнішу матерію» – академічні знання.
Однак у цьому питанні є нюанси. З одного боку, деякі діти справді добре адаптуються в колективі нейротипових дітей і навчаються за однією програмою – наприклад, при високофункціональному аутизмі. У них спостерігаються особливості інтелектуального розвитку та поведінки, але це не сильно впливає на успішність і спілкування з однокласниками. Після школи всім дітям доведеться жити в одному суспільстві, тому чим раніше аутист «познайомиться» з нейротиповими дітьми, тим вищі їхні шанси «подружитися».
А з іншого боку, навіть найякісніша і регулярна корекція не долає глибокого розладу. В такому випадку навчання у школі негативно позначається на психофізичному стані дитини, а шкільна програма не опановується зовсім. До того ж не всі батьки й педагоги позитивно ставляться до присутності аутиста в класі і готові витрачати сили на пошук підходу, дотримуватись правил спілкування, жертвувати часом.
Консул «Аутизм-Європа», засновник фонду допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім» Інна Сергієнко в інтерв’ю зазначила:
«Для організації інклюзії потрібна масштабна культурно-освітня робота. Суспільство не поінформоване, тому не готове до нової системи.
Освіта залежить від волі батьків брати участь в організації навчання і взаємодіяти з педагогами. За рік до школи потрібно пройти комісію в ІРЦ, отримати програму навчання, подати заяву до школи, яка організує інклюзію – умови та педагогів. Це комплексна і тривала робота, яка за місяць не робиться. До того ж аутиста потрібно підготувати до інклюзії, адже якщо він не розуміє елементарних норм поведінки, то його швидко виключать або переведуть на домашнє навчання.
Сьогодні в Україні інклюзивна система лише починає свій шлях. Педагогів наразі бракує, але робота щодо їх якісної підготовки ведеться».
Завдяки діяльності фонду «Дитина з майбутнім» негативізм у суспільстві поступово зменшується. Організація інформує батьків нейротипових дітей про «особливих», навчає простих правил спілкування і розповідає школярам про розлад, організовує культурні, спортивні заходи, пікніки, акції, вебінари, курси, а також надає батькам дітей з РАС юридичну підтримку та допомагає реалізовувати права дітей через адвокацію.
І все-таки перед вступом до школи батькам слід зважити «за» і «проти», врахувати висновок медиків та педагогів про стан і готовність дитини бути серед нейротипових дітей саме зараз. Це не означає шукати школу для аутистів, а, скоріше, готувати дитину з РАС до переходу до школи ще з дитячого садка. Школа – це велика зміна в житті аутиста, і йому потрібен час для освоєння на новому місці. Тому родителям варто познайомитися зі школою заздалегідь, привести туди дитину і брати участь у підготовці до інклюзії.