В Україні найбільша підтримка людей з аутизмом існує в дошкільних закладах, початковій та середній школі. У той же час ситуація з вишами кардинально відрізняється: люди не знають, чи працюють виші в цьому напрямі. Також українці мало знають про наявність у їхньому регіоні підтримки для професійного навчання дорослих людей з аутизмом. Це дозволяє зробити висновок, що реформи вже дійшли до дітей з аутизмом, але фактично не торкнулися дорослих категорій громадян України з особливими потребами.
Такими є результати української частини опитування «Аутизм та освіта», яке за ініціативою «Аутизм-Європа» проводилося впродовж 2019 року в країнах ЄС і метою якого було сприяння доступу людей з аутизмом до якісної інклюзивної освіти, в тому числі університетської та професійної. Завдяки МГО «Дитина з майбутнім» (Київ) та підтримці Консула «Аутизм-Європа» в Україні Інни Сергієнко Україна також узяла в ньому участь.
Якщо в дошкільних закладах поширеними формами підтримки дітей з аутизмом є допомога дітям під час сніданку та обіду (15,6%), консультації для батьків (14,8%) та підтримка взаємодії під час гри (13,2%), то в початковій і середній школі це помічники у класі (28,1% і 18,6% відповідно), можливість гнучкого навчального плану (20% і 11,9%), допомога в організації навчання та підтримка поза класом.
Найвищий рівень освіченості в питаннях аутизму, на думку українських учасників опитування, демонструє персонал дошкільних закладів та початкової школи, трохи нижчий – середньої школи і набагато нижчий – вишів. Приблизно в такій самій послідовності люди оцінили наявність у персоналу бажання підвищувати свій професійний рівень – 10%, 18%, 6% і 2% відповідно. Загалом 38,2% опитаних заявили, що вони «повністю згодні» і «погоджуються» з твердженням, що персонал і вчителі мають адекватне розуміння аутизму й потреб особливих учнів, а «категорично» і «не зовсім» згодних з ним виявилося дещо більше – 42,4%.
Взагалі найбільш болючими проблемами системи освіти в Україні, судячи з результатів опитування, є відсутність достатньої кількості фахівців, низький рівень освіченості більшості персоналу та вчителів закладів освіти, відсутність доступної інфраструктури для підвищення кваліфікації.
У відповідях на запитання про наявність індивідуального плану розвитку дитини позиції опитуваних розділилися майже порівну (51% – так, 49% – ні), як і в запитанні про участь батьків у розробці плану (47,7% і 52,3%). На запитання, хто приймає остаточне рішення щодо індивідуального плану, 44,4% відповіли: «Батьки», 37,7% – «Фахівці», 18% – «Спільно».
І, нарешті, на заключне запитання анкети – «На Вашу думку, ситуація з аутизмом в Україні загалом поліпшується чи погіршується?» – тільки кожен п’ятий учасник відповів: «Погіршується», а 77,5% заявили, що «Поліпшується».
За останні роки Україна зробила великий крок у цьому напрямі. На думку фахівців МГО «Дитина з майбутнім», найближчим часом в Україні повинні бути такі
ТОП 10 напрямів докладання зусиль в інтересах людей з особливими потребами:
- Посилення широкого інформування суспільства про аутизм і всіх громадян з особливостями розвитку.
- Навчання фахівців найкращих міжнародних практик та їх інтенсивне професійне інформування про досягнення та успішні кейси у сфері аутизму.
- Стимулювання залучення батьків до активної участі у процесі.
- Створення стабільних і довгострокових мотивацій для фахівців, що займаються питаннями аутизму, на всіх рівнях освіти та в усіх галузях економіки.
- Удосконалення законодавчого забезпечення та стимулювання категорій людей з особливими потребами.
- Створення в суспільстві сприятливих і прозорих умов для фінансування потреб усіх громадян з різними особливостями розвитку.
- Вимагання від держави особливих преференцій для людей з особливостями.
- Створення умов для активного залучення національного і транснаціонального бізнесу для фінансування потреб «особливих людей».
- Активне залучення глобальних, міжнародних і національних інституцій з метою формування сприятливого та безпечного середовища для людей з особливими потребами.
- Поліпшення всесвітньої координації та кооперації в цій сфері.
Учасниками опитування стали 145 респондентів з 67 населених пунктів України, в т. ч. представники закладів освіти та ГО – 36%, фізичні особи – 64%. Це закономірно вузька цільова аудиторія, і хоча опитування не є репрезентативним з наукової точки зору, загалом воно адекватно відображає стан питання аутизму в системі освіти України у 2019 році. Нагадаємо: проведення репрезентативних досліджень на цю та багато інших тем є неможливим через відсутність в Україні цілої низки статистичних даних. Наведені вище показники позначають відсотки від загального числа респондентів, які відповіли на запитання анкети.
Повні результати опитування можна подивитися тут.
