Світ-2014
За офіційними даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, станом на 2014 рік у світі кожна одна дитина зі 160 мала розлад аутистичного спектру. Ще тоді ВООЗ підкреслювала, що ця цифра є середньостатистичною і в деяких добре контрольованих дослідженнях фактичні цифри набагато більші.
Відомостей про поширеність РАС у країнах з низьким і середнім рівнями доходів нема, але відомо, що кількість аутистів має стійку динаміку до збільшення у всьому світі. Існує багато можливих пояснень цього очевидного росту, включно з розвитком інформаційних технологій, розширення діагностичних критеріїв тощо.
На жаль, статистика аутизму в Україні досі не ведеться, тому складно сказати, скільки насправді людей з аутизмом живе в Україні. Моніторинг темпів аутизму у всьому світі – це взагалі окрема й чимала проблема, адже багато країн не відстежують рівня аутизму і не повідомляють про нього. Також немає конкретних та єдиних критеріїв оцінки аутизму. Навіть якби вони були, існує багато країн, які не мають ресурсів для проведення оцінок.
Україна, 2009–2013
За п’ять років (з 2009 по 2013) захворюваність на РАС, згідно з офіційними статистичними даними МОЗ України, зросла на 194%: з 0,55 до 1,61 на 100 тисяч дитячого населення. Показник первинної захворюваності в Україні стабільно збільшувався з 2006 року: у 2007 р. – на 28,2%; 2008 р. – на 32,0%, 2009 р. – на 27,2%, в 2010 р. – на 35,7%, 2011 р. – на 21,2%, 2012 р. – на 25,3%. Поширеність РАС у дитячій популяції за ці роки зросла у 2,84 раза – з 17,0 до 48,2 на 100 тисяч населення.
Попри значне зростання, абсолютні показники поширеності РАС в Україні залишаються істотно нижчими, ніж у США та країнах Європи. На частку Донецької, Запорізької, Львівської, Харківської областей та міста Києва припадало 53,1% первинно діагностованих у 2013 році випадків захворювання, тоді як на Волинську, Житомирську, Закарпатську, Луганську, Рівненську, Сумську, Тернопільську, Черкаську, Чернігівську області та місто Севастополь – тільки 13,5%. Це дозволяє прогнозувати швидке зростання поширеності РАС на тлі поліпшення діагностики та впровадження у клінічну практику сучасних діагностичних процедур.
Світ-2019
За даними міжнародної компанії «Фокус для здоров’я», станом на початок 2019 року кількісні показники країн виглядають так: на початку списку – Гонконг, де у 372 дітей із кожних 10 тисяч діагностовано аутизм. Інакше кажучи, у кожного з 27 дітей в Гонконзі діагностували цю інвалідність у розвитку.
У Південній Кореї найвищий показник аутизму: в цій країні 263 з кожних 10 тисяч дітей, або одна дитина з 38, отримали діагноз «Аутизм». США посідають третє місце з показником близько 263 на 10 тисяч дітей, або приблизно одна дитина з 45.
Аутизм в інших країнах:
- Японія: 1 дитина з 55 дітей;
- Ірландія: 1 з 65;
- Швейцарія: 1 з 69;
- Канада: 1 з 94;
- Данія: 1 зі 145;
- Сінгапур: 1 зі 149;
- Бельгія: 1 зі 167;
- Естонія: 1 зі 167;
- Фінляндія: 1 зі 185;
- Норвегія: 1 зі 196.
Варто зазначити, що можуть існувати країни з більш високим рівнем аутизму, ніж перелічені тут. Знову ж таки, через відсутність універсальних критеріїв та інші чинники не всі країни мають дані, необхідні для повної оцінки кількості випадків аутизму у всьому світі.
Потреба у розвитку сфери надання корекційних послуг, доступу до освіти, працевлаштування осіб з ментальним порушеннями стає все більш актуальною. Сьогодні в Україні бракує кваліфікованих спеціалістів для роботи з такими дітьми та дорослими. Повної інформації про причини й наслідки аутизму, корекційні методики та особливості їх застосування, пропоновані послуги тощо – також мало. Крім того, досить часто така інформація подається у неповному і спрощеному вигляді, що призводить до її примітивного й поверхневого сприйняття батьками і фахівцями, а це, у свою чергу, неминуче позначається на якості і ефективності корекційної роботи з дітьми.
Позитивним є те, що за останні роки Україна суттєво просунулася у цьому напрямі, що підтверджують у наших опитуваннях й самі батьки дітей з аутизмом (див. на сайті результати опитування-2019 «Аутизм і освіта»), хоча роботи тут ще непочатий край і зупинятися на півдорозі жодним чином не можна, бо це призведе до швидкого нівелювання вже досягнутих результатів.
І наприкінці хотілося б наголосити ось на чому.
Усі фахівці у цій сфері – як українські, так і іноземні – не втомлюються підкреслювати особливе значення саме батьків та сім’ї у розвитку дітей з аутизмом: вони забезпечують до 70% успіху у процесі навчання, виховання й адаптації дітей. І про це варто пам’ятати завжди. Якими б висококваліфікованими не були фахівці, що займаються з вашою дитиною, вони ніколи не замінять їй батьків та функції, які покладаються на сім’ю у вихованні всіх дітей, у тому числі особливих.
