Сьогодні, 24 лютого, ось вже цілих чотири роки, як темрява повномасштабного російського вторгнення намагається згасити наше світло. Чотири роки болю й втрат, але й неймовірної сили. Як засновниця МГО “Дитина з майбутнім”, я пишу ці слова серцем, переповненим гордістю за вас усіх та передусім – за родини дітей з аутизмом та іншими ментальними розладами.
Ви, батьки, які ховаєте своїх особливих дітей у бомбосховищах, проводите терапії під звуки сирен, шукаєте спокій у хаосі… Ви справжні герої! Ваші малюки, з їхнім унікальним сприйняттям світу, вчать нас усіх, що життя триває попри вибухи і перервані заняття, попри холод і темряву, попри страх, у який ворог нас хоче занурити, та це йому не вдасться. Багато українців з особливими дітьми через війну змушені досі перебувати в інших країнах, але й вони не здаються: багато з них на чужині відкривають сервіси для аутистів, організовують курси підтримки, гуртуються. Ці часи загартовують усіх нас, де б ми не були.
Та коли наші діти сміються, починають розмовляти чи гратися з новими друзями в ігри, ми щоразу посміхаємося їм у відповідь, як би важко нам не було. Тому що це наша відповідальність і перемога щодня!
Ні, ви не одні. Ми також продовжуємо займатися своєю справою – інформувати, підтримувати людей з аутизмом різних вікових категорій, наполегливо розвивати діток у нашому дитсадку, допомагати родинам з аутизмом у різних куточках України. Так, ми можемо далеко не все, та як і ви, як мама хлопчика з аутизмом, я знаю: розвиток дитини не чекає на мир, він взагалі не може чекати. Ваші історії надихають, а ваша стійкість в умовах війни – це той залізобетонний фундамент, на якому наші діти збудують своє життя і щасливе майбутнє для своїх дітей.
Шановні колеги “Аутизм Європа”, партнери та друзі України! Ваша підтримка й солідарність – це промінь надії і провісник весни, яка завжди перемагає люту зиму. Ви надсилаєте ресурси й підтримуєте наші ініціативи, нагадуючи світу про наших дітей та Україну. Щиро дякуємо вам за це, адже за кожним заголовком новин стоять реальні сім’ї, мрії, сльози… Та коли я бачу сльози радості на очах маленьких українців завдяки вашим підтримці й допомозі, мені здається, що це також інклюзія. Тільки інклюзія якогось вищого рівня, з великої літери «і» – літери, якої у російській мові не існує…
Сьогодні, у цю страшну річницю, ми згадуємо всіх, кого ми втратили, і з усіх сил підтримуємо наших захисників й захисниць, свою рідну країну й обіцяємо: ми не здамося. Україна переможе, бо ми з вами – горді й вільні люди, одна родина. І нехай кожна її дитина відчує тепло миру, який ми виборюємо і виборемо разом.
З глибокою вдячністю та надією,
Інна Сергієнко,
засновниця МГО “Дитина з майбутнім”,
консул «Аутизм Європа»
