Педагогам ЗДО про аутизм
Педагогіка – це про любов, а не про навчання
Чарівної таблетки, яка б вилікувала аутизм, причини виникнення якого досі невідомі, немає. Все, що має наука, зводиться до психологічної корекції та формування навичок самообслуговування і норм поведінки в суспільстві. Ключову роль в цьому процесі відіграє дитячий садок.
Дехто вважає, що дитині з розладом аутистичного спектру (РАС) важливо перебувати в колективі нейротипових дітей: середовище допомагає аутистові навчитися взаємодіяти з однолітками та компенсувати власні поведінкові проблеми. У домашніх умовах це неможливо. Чи так це?
Що важливо знати педагогові: ознаки аутизму
Однакових аутистов навіть одного віку нема, але деякі риси властиві кожній дитині з РАС:
- мінімум соціальної взаємодії;
- порушення комунікативних навичок;
- поведінкова стереотипність та вузькість особистих інтересів.
Мінімум соціальної взаємодії проявляється в нездатності «особливої дитини» побачити й відчути емоції іншої людини та висловити власні. Дитина з РАС часто не розуміє жартів, тому або не реагує на гумор, або сміється недоречно. Деяким дошкільникам з РАС важко уявляти абстрактні поняття.
Порушення комунікативних навичок проявляється в труднощах мовленнєвого відтворення. Так, діти з РАС погано розмовляють, їхні слова нечіткі, а словниковий запас мінімальний: «так», «ні», «спати», «сидіти» тощо. Якщо дитина й розмовляє реченнями, то вони не мають змісту і схожі на незв’язний набір слів.
Поведінкова стереотипність та вузькість особистих інтересів виглядає як:
- повторення однієї й тієї самої дії: безцільний рух ногою, рукою, головою або дотримання якогось правила;
- фіксація уваги на одному об’єкті: дитина дивиться тільки один мультфільм, і більше нічого.
Інклюзія в дитячому садку
Створення інклюзивної групи в ЗДО засновано на принципах комплексного підходу і спеціального простору відповідно до Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах.
Комплексний підхід полягає у спільній роботі з конкретною дитиною декількох фахівців – дефектологів, психологів, логопедів тощо. Практика показує, що робота тільки з психологом або логопедом не дає стійкого результату. До того ж комплексний підхід допоможе відстежувати динаміку, з часом уточнити діагноз і скоригувати навчання.
Завдання педагога:
- Створювати в групі емоційний комфорт. Для цього важливо здобувати теоретичні знання про аутизм, відвідувати тренінги, опановувати досвід колег, які працюють із такими дітьми. Дитина з РАС поводиться неадекватно не через погане виховання чи байдужість батьків, а тому, що просто інша. Також педагогові потрібно консультуватися з психологом, адже впоратися зі звичайними дітьми непросто, що вже казати про «особливих».
- Дотримуватись принципу рівності. Педагогові доведеться взяти на себе роль пропагандиста толерантності, не акцентуючи уваги інших дітей на особливостях дитини з РАС. При цьому важливо створювати умови для комфорту останнього: наприклад, куточок, де той відпочиває на самоті, коли це буде потрібно. Це дозволить розвинути співпрацю між дітьми, взаєморозуміння й допомогу, а в підсумку – прищепити дитині з РАС норми поведінки. Для цього придумали спеціальні методики. Наприклад, TEACCH-програма, спрямована на корекцію дітей з подібними порушеннями комунікації. Також добре зарекомендували себе поведінковий АВА та емоційно-рівневий підходи. Вибір залежить від поточного стану конкретної дитини та добирається індивідуально. Це дозволяє соціалізувати дитину і не завдати шкоди, адаптувавши середовище до потреб аутиста.
- Союз із батьками. «Дружба» з сім’єю дозволить педагогові краще зрозуміти дитину з РАС, дізнатися особливості, переваги та інтереси, обмеження і враховувати супутні хвороби. Діти з РАС часто страждають на розлади шлунково-кишкового тракту, алергічні реакції, гіперактивність, низький м’язовий тонус тощо. Уважний педагог побачить і порекомендує батькам звернутися до лікаря або до реабілітолога, наприклад, якого в дитячому садку немає. А батьки дізнаються більше про схильності своєї дитини, потенційні можливості, успіхи та невдачі, отримають рекомендації щодо того, над чим працювати вдома. Співпраця педагогів з батьками прискорить адаптацію дитини в садку, наскільки можливо компенсувати аутизм і ознаки розладу.
Спеціальний простір
Згідно із законодавством, в Україні інклюзія обов’язкова, тому розроблено правила і норми облаштування приміщень:
- наявність пандусів, щоб кожна дитина незалежно від стану здоров’я потрапила до садка;
- наявність природного освітлення;
- дотримання норм температурного режиму і вологості повітря в ЗДО;
- якісні меблі та дотримання норм розташування, відповідний інвентар;
- наявність навчальних і методичних матеріалів, необхідного обладнання;
- облаштування сенсорної кімнати для корекційних і розвивальних занять.
Для того щоб успішно розвивати дитину з РАС у ЗДО, необхідна психологічна та педагогічна готовність. На думку директора садка для дітей з особливостями розвитку «Дитина з майбутнім» Наталії Стручек, робота в корекційному закладі специфічна:
«У корекційну роботу йдуть педагоги зі спеціальною освітою – дефектологи, логопеди, психологи. Вважаю, що ще в період навчання треба відвідувати вузькі конференції, семінари, лекції, щоб вибрати напрям та опановувати методики. Не зустрічала логопеда, який міг би одночасно працювати з усіма нозологіями, – скрізь є специфіка.
Педагогам, які щойно починають працювати, рекомендую почати практику з нейротиповими дітьми. Це віддушина, яка допомагає не вигоріти і, головне, відрізняти норму від не-норми. Також навчає «фішок», які адаптують і застосовують у корекційній роботі.
А це суцільні імпровізації, мобільність і гнучкість. Чому складно дітей з РАС відразу адаптувати у звичайних садках і школах? Програма таким дається важче, весь час треба привертати увагу, навчати того, що неодноразово проходили. До того ж загального підходу для всіх дітей із РАС немає: кожен корекційний педагог повинен володіти різними методиками і застосовувати їх індивідуально. Комусь підійдуть картки, а іншій дитині їх навіть не покажеш».
Ознайомитися з видами корекційної роботи, отримати професійний інструментарій можна тут.
Головна проблема інклюзії в Україні
В Україні відвідувати звичайний державний дитсадок «особливим» дітям проблематично.
З одного боку, це зумовлено незнанням підходів та методик роботи з аутичними дітьми. Батькам іноді відмовляють у прийомі дитини з РАС до дитячого садка або створюють нестерпні умови, і сім’я вирішує забрати дитину. Часті приклади подібного в ситуації атипового аутизму, коли порушення проявляються не одразу. З іншого боку, не всі діти з розладом готові перебувати в нейротиповому середовищі. Такої думки дотримується і Наталія Стручек:
«Не згодна, що всіх дітей з РАС потрібно віддавати до нейротипових садків та шкіл: є діти, які зразу не «тягнуть» загальну програму, і функціональні аутисти, які, навпаки, непогано пристосовуються.
Шлях на інклюзію дуже важливий і потрібний, тому головним завданням батьків та педагогів стає підготовка дитини з РАС до школи, адаптація з урахуванням її можливостей до нейротипового середовища».
В Україні часто соціалізація і корекція лягають на плечі батьків, яким доводиться шукати альтернативні варіанти – приватні та спеціалізовані садки, школи для аутистів, корекційні групи тощо. Але щоб вирішити проблему включеності у садки дітей з аутизмом, симптоми якого насторожують звичайних педагогів і батьків нейротипових дітей, необхідно продовжувати державну стратегію на інклюзію, педагогам навчатися працювати з дітьми з РАС, щоб освітні потреби кожної дитини було враховано.