Педагогам ЗДО про аутизм

Педагогіка – це про любов, а не про навчання

Чарівної таблетки, яка б вилікувала аутизм, причини виникнення якого досі невідомі, немає. Все, що має наука, зводиться до психологічної корекції та формування навичок самообслуговування і норм поведінки в суспільстві. Ключову роль в цьому процесі відіграє дитячий садок. Дехто вважає, що дитині з розладом аутистичного спектру (РАС) важливо перебувати в колективі нейротипових дітей: середовище допомагає аутистові навчитися взаємодіяти з однолітками та компенсувати власні поведінкові проблеми. У домашніх умовах це неможливо. Чи так це?

Що важливо знати педагогові: ознаки аутизму

Однакових аутистов навіть одного віку нема, але деякі риси властиві кожній дитині з РАС:
  • мінімум соціальної взаємодії;
  • порушення комунікативних навичок;
  • поведінкова стереотипність та вузькість особистих інтересів.
Мінімум соціальної взаємодії проявляється в нездатності «особливої дитини» побачити й відчути емоції іншої людини та висловити власні. Дитина з РАС часто не розуміє жартів, тому або не реагує на гумор, або сміється недоречно. Деяким дошкільникам з РАС важко уявляти абстрактні поняття. Порушення комунікативних навичок проявляється в труднощах мовленнєвого відтворення. Так, діти з РАС погано розмовляють, їхні слова нечіткі, а словниковий запас мінімальний: «так», «ні», «спати», «сидіти» тощо. Якщо дитина й розмовляє реченнями, то вони не мають змісту і схожі на незв’язний набір слів. Поведінкова стереотипність та вузькість особистих інтересів виглядає як:
  • повторення однієї й тієї самої дії: безцільний рух ногою, рукою, головою або дотримання якогось правила;
  • фіксація уваги на одному об’єкті: дитина дивиться тільки один мультфільм, і більше нічого.

Інклюзія в дитячому садку

Створення інклюзивної групи в ЗДО засновано на принципах комплексного підходу і спеціального простору відповідно до Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах.   Комплексний підхід полягає у спільній роботі з конкретною дитиною декількох фахівців – дефектологів, психологів, логопедів тощо. Практика показує, що робота тільки з психологом або логопедом не дає стійкого результату. До того ж комплексний підхід допоможе відстежувати динаміку, з часом уточнити діагноз і скоригувати навчання. Завдання педагога:
  1. Створювати в групі емоційний комфорт. Для цього важливо здобувати теоретичні знання про аутизм, відвідувати тренінги, опановувати досвід колег, які працюють із такими дітьми. Дитина з РАС поводиться неадекватно не через погане виховання чи байдужість батьків, а тому, що просто інша. Також педагогові потрібно консультуватися з психологом, адже впоратися зі звичайними дітьми непросто, що вже казати про «особливих».
  2. Дотримуватись принципу рівності. Педагогові доведеться взяти на себе роль пропагандиста толерантності, не акцентуючи уваги інших дітей на особливостях дитини з РАС. При цьому важливо створювати умови для комфорту останнього: наприклад, куточок, де той відпочиває на самоті, коли це буде потрібно. Це дозволить розвинути співпрацю між дітьми, взаєморозуміння й допомогу, а в підсумку – прищепити дитині з РАС норми поведінки. Для цього придумали спеціальні методики. Наприклад, TEACCH-програма, спрямована на корекцію дітей з подібними порушеннями комунікації. Також добре зарекомендували себе поведінковий АВА та емоційно-рівневий підходи. Вибір залежить від поточного стану конкретної дитини та добирається індивідуально. Це дозволяє соціалізувати дитину і не завдати шкоди, адаптувавши середовище до потреб аутиста.
  3. Союз із батьками. «Дружба» з сім’єю дозволить педагогові краще зрозуміти дитину з РАС, дізнатися особливості, переваги та інтереси, обмеження і враховувати супутні хвороби. Діти з РАС часто страждають на розлади шлунково-кишкового тракту, алергічні реакції, гіперактивність, низький м’язовий тонус тощо. Уважний педагог побачить і порекомендує батькам звернутися до лікаря або до реабілітолога, наприклад, якого в дитячому садку немає. А батьки дізнаються більше про схильності своєї дитини, потенційні можливості, успіхи та невдачі, отримають рекомендації щодо того, над чим працювати вдома. Співпраця педагогів з батьками прискорить адаптацію дитини в садку, наскільки можливо компенсувати аутизм і ознаки розладу.

Спеціальний простір

Згідно із законодавством, в Україні інклюзія обов’язкова, тому розроблено правила і норми облаштування приміщень:
  • наявність пандусів, щоб кожна дитина незалежно від стану здоров’я потрапила до садка;
  • наявність природного освітлення;
  • дотримання норм температурного режиму і вологості повітря в ЗДО;
  • якісні меблі та дотримання норм розташування, відповідний інвентар;
  • наявність навчальних і методичних матеріалів, необхідного обладнання;
  • облаштування сенсорної кімнати для корекційних і розвивальних занять.
Для того щоб успішно розвивати дитину з РАС у ЗДО, необхідна психологічна та педагогічна готовність. На думку директора садка для дітей з особливостями розвитку «Дитина з майбутнім» Наталії Стручек, робота в корекційному закладі специфічна: «У корекційну роботу йдуть педагоги зі спеціальною освітою – дефектологи, логопеди, психологи. Вважаю, що ще в період навчання треба відвідувати вузькі конференції, семінари, лекції, щоб вибрати напрям та опановувати методики. Не зустрічала логопеда, який міг би одночасно працювати з усіма нозологіями, – скрізь є специфіка. Педагогам, які щойно починають працювати, рекомендую почати практику з нейротиповими дітьми. Це віддушина, яка допомагає не вигоріти і, головне, відрізняти норму від не-норми. Також навчає «фішок», які адаптують і застосовують у корекційній роботі. А це суцільні імпровізації, мобільність і гнучкість. Чому складно дітей з РАС відразу адаптувати у звичайних садках і школах? Програма таким дається важче, весь час треба привертати увагу, навчати того, що неодноразово проходили. До того ж загального підходу для всіх дітей із РАС немає: кожен корекційний педагог повинен володіти різними методиками і застосовувати їх індивідуально. Комусь підійдуть картки, а іншій дитині їх навіть не покажеш». Ознайомитися з видами корекційної роботи, отримати професійний інструментарій можна тут.

Головна проблема інклюзії в Україні

В Україні відвідувати звичайний державний дитсадок «особливим» дітям проблематично. З одного боку, це зумовлено незнанням підходів та методик роботи з аутичними дітьми. Батькам іноді відмовляють у прийомі дитини з РАС до дитячого садка або створюють нестерпні умови, і сім’я вирішує забрати дитину. Часті приклади подібного в ситуації атипового аутизму, коли порушення проявляються не одразу. З іншого боку, не всі діти з розладом готові перебувати в нейротиповому середовищі. Такої думки дотримується і Наталія Стручек: «Не згодна, що всіх дітей з РАС потрібно віддавати до нейротипових садків та шкіл: є діти, які зразу не «тягнуть» загальну програму, і функціональні аутисти, які, навпаки, непогано пристосовуються. Шлях на інклюзію дуже важливий і потрібний, тому головним завданням батьків та педагогів стає підготовка дитини з РАС до школи, адаптація з урахуванням її можливостей до нейротипового середовища». В Україні часто соціалізація і корекція лягають на плечі батьків, яким доводиться шукати альтернативні варіанти – приватні та спеціалізовані садки, школи для аутистів, корекційні групи тощо. Але щоб вирішити проблему включеності у садки дітей з аутизмом, симптоми якого насторожують звичайних педагогів і батьків нейротипових дітей, необхідно продовжувати державну стратегію на інклюзію, педагогам навчатися працювати з дітьми з РАС, щоб освітні потреби кожної дитини було враховано.