Війна в Україні та трагічні наслідки віроломного нападу росії на нашу батьківщину для українців і, особливо, для дітей, не залишили осторонь нікого. Всі країни цивілізованого світу згуртувалися, створивши фронт допомоги дітям – інформаційний, дидактичний, гуманітарний тощо. 

Так, наші американські колеги з Els for Autism Foundation, зокрема логопед Мія Холлоран, підготували корисний контент для сімей, які виховують дітей з особливими потребами, у ситуації війни. Це: 

• візуальні комунікаційні дошки англійською та українською мовами;
• дошки послідовностей “Зараз – Потім” англійською та українською;
• соціальна історія про війну в Україні “росія та Україна” – українська та англомовна версії.

Щиро дякуємо нашим американським колегам з Els for Autism Foundation за корисний контент, такий необхідний для дітей з аутизмом у надскладний воєнний час непередбачуваності та тривоги. 

Слава Україні! 

Що таке атиповий аутизм

Атиповий аутизм – форма аутизму, при якій клінічні прояви можуть бути слабко виражені або прихованими протягом длітеньного часу. Основна складність полягає в постановці діагнозу пацієнту, так як виявляються не всі основні симптоми аутизму.

Діагноз атиповий аутизм у дитини має 2 основних види (згідно МКБ-10):

• АА, що включає всі можливі типи розумової відсталості. Ця форма атипової аутизму найчастіше показана при синдромі Мартіна-Белла.
• АА без прояву інтелектуальної недостатності, який ще називають атиповий дитячий психоз. Найчастіше проявляється у випадках, коли дитині поставлений діагноз синдром Дауна або Ретта.

Люди з атиповим аутизмом мають деякі класичні симптоми аутизму, але їх недостатньо для того, щоб задовольнити необхідні критерії дитячого аутизму або розлади аутистичного спектру. АА іноді діагностують, коли симптоми проявляються пізно. Як правило, хвороба може дати про себе знати в перші три роки життя дитини. Що стосується симптомів, то з 3 характерних для раннього дитячого аутизму, проявляються один або два. До них відносяться порушення мови, комунікації і стереотип.

Симптоми атипічного аутизму:

• Аномальні / незвичайні соціальні взаємодії. Дитина відчуває труднощі в спілкуванні з іншими дітьми, і це відбувається через специфічної поведінки, наприклад,
  неспровоковану ворожість або небажання говорити.
• Специфічним порушенням вимови. Дитина не може висловити власну думку або зрозуміло сформулювати фразу. Повільний розвиток в розумінні мови.
• Холодність, яка проявляється в труднощах вираження емоцій і переживань. Зміна чутливості до смаку, зору, звуку, запаху і тактильних відчуттів.
• Нерегулярний розвиток дрібної або великої моторики, когнітивних навичок, зорового або просторового сприйняття.

До фізіологічної основи АА у дітей відносять структурні зміни в різних відділах головного мозку, які можуть виникати внаслідок різних чинників: генетична схильність, екзогенна (зовнішня) або ендогенна (внутрішня) причини.

• Спадкова схильність. За статистикою хвороба частіше діагностують у людей, які мають родичів з атиповим аутизмом. Наявність гена разом з впливом певних факторів збільшують ймовірність виникнення розлади.
• Натальні і пренатальні ускладнення. Сюди входять випадки, пов’язані зі складними родами, внутрішньоутробною гіпоксією або інфекціями.
• Захворювання психічного роду і інші фактори.

Лікування атопічного аутизму у дітей

Єдиного універсального методу лікування атипового аутизму немає – лікарі індивідуально підходять до цього процесу. На практиці найефективніше себе зарекомендувала комплексна медико-психолого-педагогічна підтримка. Вона спрямована на підвищення якості життя дитини, забезпечення незалежності та свободи в повсякденних справах. Фахівці, які допомагають хворому одужати, намагаються відновити його суб’єктивність в соціумі.

На даному етапі немає суттєвої різниці в інклюзивній освіті в приватній або загальноосвітній школі (ми не враховуємо плату за навчання). Наявність необхідної матеріально-технічної бази та інфраструктури в освітній установі варіюється в залежності від бажання керівництва школи брати участь у розвитку інклюзивної освіти. Можна навіть сказати, що сьогодні є багато спільного в адаптації дітей з особливими потребами в освітніх установах різних форм власності, в суспільстві в цілому. Тільки спільними зусиллями різних фахівців, таких як лікарі, шкільні вчителі і вихователі дитячих садів, соціальні працівники та представники органів місцевого самоврядування, можна сформувати толерантне ставлення суспільства до особливих дітям для їх соціалізації.

В Україні є певні вимоги і правила для всіх освітніх установ щодо організації та проведення інклюзивного навчання, зазначені в законі № 2541-VIII про доступ осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг. Цей закон є базою для розвитку інклюзивної освіти в країні. Зростає кількість інклюзивної-ресурсних центрів, яких в 2020 році вже налічується більше 600 по всій Україні. У країні з’явилися інтерактивні онлайн-карти, на яких батьки зможуть легко знайти дитсадка чи школи з інклюзивним підходом. Процес йде, інклюзивне навчання поступово займає своє місце в системі освіти. Вибір форми та місця освіти належить батькам. Але поки не всі українські школи (як приватні, так і загальноосвітні) готові приймати таких дітей. Крім завчасного приходу в обрану школу, потрібно дати дирекції час технічно підготувати можливість перебування в ній особливого дитини, підготувати вчителя, якщо необхідно – асистента, та й з учнями бажано познайомити таку дитину заздалегідь. Це дуже важливо перш за все для аутистів. Незважаючи на те, де вчиться ваша особлива  дитина – в приватній школі або в загальноосвітній – завжди існує ризик того, що її можуть не прийняти однолітки або вона може стати «небажаним учнем» для батьків інших дітей і навіть вчителів. Щоб мінімізувати цей ризик, потрібно обов’язково готувати колектив педагогів і дітей до приходу такої дитини заздалегідь, і це функція батьків.

На даний момент багато труднощів пов’язано з тим, що дітям необхідний тривалий період адаптації до різних умов навчання в загальноосвітнім середовищі, і навіть в цей період адаптації діти з розладами аутистичного спектру можуть неадекватно cебя вести, демонструвати афективні сплески, іноді доходить до вербальної і невербальної агресії по відношенню до оточуючих. Тому і виникає необхідність опрацювання умов і форм включення або інтеграції такої дитини в освітнє середовище, потрібна продумана і організована методична робота з педагогами. Для цього потрібні індивідуальні заняття з фахівцями, а ще краще, подбайте про ці проблеми, поки ваша дитина ще дошкільник, помістіть її в корекційний дитячий сад. Це своєрідна проміжна ланка в підготовці до інклюзивного або звичайного навчального закладу, наприклад, як наш дитячий садок «Дитина з Майбутнього». https://childfuture.kiev.ua – це продумана система навчання і виховання з урахуванням індивідуальних особливостей і рівня розвитку кожної дитини.

На сьогоднішній день точно ніхто не знає, скільки в Україні дітей з особливими освітніми потребами. Маємо в своєму розпорядженні наступними цифрами: близько 165 000 дітей і найнижчий в Європі показник інклюзії – близько 6% шкіл з інклюзїєю, де є в середньому один-два класи з наявністю одного-двох дітей з особливими освітніми потребами. В Україні загальна кількість приватних шкіл в 2018/2019 навчальному році становила 228, і їх кількість щороку зростає з 2014 року. Київ є лідером на ринку приватних і корекційних шкіл: близько 30% всіх приватних шкіл країни.

Якщо ви схвильовані відсутністю у малюка інтересу до різних занять та ігор, перевірте дитини на наявність симптомів, наведених нижче.

Дитячий аутизм симптоми:

1. 1. Відмова від тактильного контакту з батьками.
   2. Відсутність мови до трьох років.
   3. Дитина воліє бути один, ніж з ким-небудь.
   4. Дитина відмовляється контактувати з навколишнім світом або не проявляє інтересу до цього. У нього відсутні або слабо розвинені навички невербального спілкування.
   5. Малюк не хоче дивитися вам в очі.
   6. Жести малюка дивні і швидше нервові, ніж виражають щось.
   7. Дитина говорить, але монотонно, як ніби повторює завчений текст.

(Багато дітей з аутизмом повторюють слова інших людей на манер відлуння).

1. Незвичайні сенсорні реакції (на голос, запах, смак, дотик).

Пильно стежте за психофізичним розвитком малюків. Чи не зашкодить діагностика психічного розвитку. Не потрібно недооцінювати значення дитячих невропатологів і планових оглядів дитини у лікаря.

Перші прояви раннього аутизму помітні з 3-місячного віку!

Тому перевіряємо розвиток дітей:

1. Дитина не фіксує погляд на матері або іншому дорослому, не виділяє мати серед близьких. Але фіксує погляд на яскравих предметах, картині на стіні. Він взагалі не дивиться в очі, якщо дивиться – випадково і недовго. Це виявляється в 6 місяців або навіть раніше.
2. Дитина на руках матері не приймає комфортної пози, він або напружений, або «розтікається», як рідина. Часто відмовляється від материнського молока.
3. Дитина реагує не на саму дію – гру з ним, розмова, а на зовнішні його ознаки – гучність, яскравість. Наприклад, якщо мама голосно сміється, він не радіє, а лякається.
4. Рухове поведінка не нормально – чи постійно загальмований, байдужий, або занадто збуджений, крутиться, смикається.
5. Пізніше – не прагне наслідувати дорослому, що не махає ручкою у відповідь.
6. Порушено прихильність до матері – або гіперпрівязанность, не може без неї ні хвилини, або повну байдужість до її присутності.
7. При умінні сидіти і ходити – поява монотонних рухів (розгойдування, обертання ручок тощо) є ознакою аутизму.
8. Гра в поодинці і не з іграшками, а предметами – черевиком, тарілкою.

Є й інші ознаки, присутність яких має насторожити батьків на предмет аутизму у дітей. До речі, наявність якихось із них може бути присутнім і у здорових дітей або має зовсім інші, наприклад, неврологічні захворювання дітей. Але це ще раз говорить, що в ранньому віці відхилення не досягають ще того рівня, щоб прийняти характер фатальних.

Симптоми аутизму у дітей до року

Перші ознаки аутизму у маленької дитини можуть бути помітними вже у віці до року. Спостережливі батьки звертають увагу, що їх чадо майже не проявляє інтересу до іграшок, мало рухається і має мізерну міміку. Для новонароджених дітей і немовлят віком 5-6 місяців з ознаками аутизму характерна втрата будь-якого інтересу до предметів навколишнього середовища. Вони не стежать за своїми опікунами, втрачають контакт очі-в-очі, не реагують на гучні звуки або не сміються.

Симптоми аутизму у дітей до року проявляються тим, що вони застосовують певну жестикуляцію, щоб щось отримати, але при цьому не прагнуть звернути на себе увагу і включити когось ще в свою гру. Дитині аутисту важко сприйняти цілісним образ людини, зрозуміти емоції в тій чи іншій ситуації.

Дитячий аутизм, виявлений на ранній стадії, можна побороти або звести прояви до мінімуму.

Тому:З зародився аутизмом у дітей можна і потрібно боротися, звертатися до грамотних фахівців, займатися корекційної терапією і правильно вести себе з дитиною в колі сім’ї. Чим раніше буде розпочато лікування аутизму у дитини, тим ефективніше буде результат.

Крім толерантності, у приватних закладах освіти батьки шукають для своїх чад необхідну технічну й медичну підтримку, тому що особливі потреби передбачають особливу інфраструктуру, підхід і знання. У кожної дитини, незалежно від її особливих потреб, повинна бути реалізована можливість отримання доступу до освіти поряд з іншими дітьми, у яких таких потреб немає. Цю можливість якраз і було узаконено в нашій країні у 2018 році, що дозволило розглядати навчання дітей з особливими потребами не тільки у профільних спеціальних закладах освіти, а й в інклюзивних класах приватних і загальноосвітніх шкіл.

Є певні вимоги і правила для всіх закладів освіти щодо організації та проведення інклюзивного навчання, зазначені в законі № 2541-VIII про доступ осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг. Цей закон є базою для розвитку інклюзивної освіти в країні. Також держава взяла на себе обов’язок підготувати інфраструктуру, технічні можливості й необхідні інструменти для здобуття особливими учнями повноцінної освіти, враховуючи їхні потреби, що можуть включати як наявність пандусів, спеціальних туалетів та меблів, так і необхідних аудіо-, відео- та інших робочих матеріалів.

Це зумовлює збільшення фінансування в кілька разів на одну таку дитину замість звичайного школяра. І це одна з причин того, чому батьки аутистів, а також інших дітей з ментальними особливостями, часто надають перевагу приватним школам: вони, як правило, краще укомплектовані всім необхідним.

З 2020 року для вчителів початкових класів Міністерством освіти і науки заплановано модулі з навчання методики роботи в інклюзивних класах. Зростає й кількість інклюзивно-ресурсних центрів, яких у 2020 році вже налічується понад 600 по всій Україні. У країні з’явилися інтерактивні онлайн-карти, на яких батьки зможуть легко знайти дитсадок чи школу з інклюзивним підходом.

Процес триває, інклюзивне навчання поступово посідає своє місце в системі освіти. Вибір форми та місця освіти належить батькам. Але наразі не всі українські школи (як приватні, так і загальноосвітні) готові приймати таких дітей. Крім завчасного приходу до обраної школи, потрібно дати дирекції час технічно підготувати можливість перебування в ній особливої дитини, підготувати вчителя, за потреби – асистента, та й з учнями бажано познайомити таку дитину заздалегідь.

Це дуже важливо передусім для аутистів. Незважаючи на те, де навчається ваша особлива дитина – у приватній школі чи в загальноосвітній – завжди існує ризик того, що її можуть не прийняти однолітки або вона може стати «небажаним учнем» для батьків інших дітей і навіть учителів. Щоб мінімізувати цей ризик, слід обов’язково готувати колектив педагогів та дітей до приходу такої дитини заздалегідь, і це функція батьків.

На поточному етапі істотних відмінностей в інклюзивній освіті у приватній або в загальноосвітній школі немає (не беремо до уваги плату за навчання). Наявність необхідної матеріально-технічної бази та інфраструктури в закладі освіти варіює залежно від бажання керівництва школи брати участь у розвитку інклюзивної освіти. Можна навіть сказати, що зараз в адаптації дітей з особливими потребами є багато спільного в закладах освіти різних форм власності, в суспільстві загалом. Тільки спільними зусиллями різних фахівців, таких як медики, вчителі у школах і вихователі в дитячих садках, соціальні працівники та чиновники місцевих органів влади, можна сформувати толерантне ставлення суспільства до особливих дітям, щоб їх соціалізація відбулася.

Скільки в Україні дітей з особливими освітніми потребами?

Сьогодні точно ніхто не знає, скільки в Україні дітей з особливими освітніми потребами. Маємо такі цифри: близько 165 000 дітей і найнижчий у Європі показник інклюзії – близько 6% шкіл з інклюзією, де є в середньому один-два класи з наявністю одного-двох дітей з особливими освітніми потребами. В Україні загальна кількість приватних шкіл у 2018/2019 навчальному році становила 228, і їхня кількість щороку зростає з 2014 року. Київ є лідером на ринку приватних шкіл: у ньому знаходиться близько 30% усіх приватних шкіл країни.

Крім загальноосвітніх предметів, у цих школах та гімназіях викладають такі предмети, як інформаційно-комунікаційні технології, бізнес, філософія, психологія, економіка, тайм-менеджмент, етикет та інше, включаючи дві-три іноземні мови та різні програми щодо всебічного розвитку особистості дитини (наприклад, розвиток креативності та інноваційності). Це потрібно враховувати при записі дитини з особливостями, особливо аутиста, до приватної школи, адже це додаткове навантаження.

При виборі приватної школи дуже важливо попередньо і відверто поговорити з її керівництвом, розповісти про справжній рівень академічної підготовки та соціалізації дитини. Тільки так можна правильно обрати приватний заклад освіти й мінімізувати складнощі в навчанні дитини з особливостями, зокрема з аутизмом. Хоча можна з упевненістю сказати, що при виборі загальноосвітньої школи це теж дуже важливий етап.

Дитина з особливостями не завжди може виконати найелементарніший рух. Цього її необхідно навчати. Навчати повзати, стрибати, правильно бігати, ходити сходами, долати елементарні перешкоди (двері, кути, ями) тощо. При цьому дітей з РАС важливо не тільки навчити – важливо ще й добре закріпити в кожній дитині ці правила, довести їх до звичних для людини рефлексів. І саме це, з урахуванням особливостей дітей з аутизмом, є, напевно, найважчим процесом, для якого майже завжди потрібно багато терпіння й наполегливості з боку вчителів, тренерів і батьків.

Лікувальну фізкультуру можна застосовувати в найрізноманітніших її формах і методиках. При цьому зазвичай переважає ігровий метод. Лікувальну фізкультуру в дитячому віці слід розглядати насамперед як широкий комплекс різноманітних засобів. До них повинні належати не лише фізичні вправи, але й організація всього рухового та гігієнічного режиму, використання методів загартовування, трудові та педагогічні процеси, а також масаж, який у дитячому віці є органічною частиною профілактичної та лікувальної гімнастики.

Лікувальна фізкультура – фактор величезного виховного значення. Фізичні вправи сприяють організації дитячого колективу, вносять елементи дисциплінованості в поведінку дітей, покращують їхній настрій, емоційний тонус.

Відмінною рисою адаптивної фізкультури для дітей з аутизмом є велика кількість і вибір ігрових вправ. Крім позитивних суто фізичних результатів (зменшення запальних процесів, поліпшення обміну речовин, формування правильної постави, посилення витривалості, збільшення сили, поліпшення гарту й загального тонусу організму), адаптивні фізичні вправи спрямовані на соціалізацію дитини – її вміння комунікувати з іншими людьми, працювати в команді, відчувати і розуміти себе та інших.

Одним з найбільш популярних в світі методів адаптивної фізкультури для дітей з аутизмом є 3С-терапія. МГО «Дитина з майбутнім» була першою організацією, яка «привезла» 3С-терапію та її автора Пола Кожокару (Румунія) в Україну, і ми раді, що за кілька років цей метод успішно прижився в нашій країні.

Що таке 3C-терапія?

Цей метод засновано на трьох принципах: усвідомленості, координації та концентрації. Він допомагає дитині усвідомити і пізнати себе, розкривши таким чином свій повний потенціал. 90% дітей (від трьох до восьми років) показують хороші результати. 3С-терапія також ефективна для дітей з синдромом Дауна, ЗПР, РВ та в інших випадках психомоторної затримки розвитку.

Детальніше про методику можна дізнатися в одному зі щомісячних номерів нашого електронного журналу «Аутизм сьогодні» (https://cwf.com.ua/images/autism-today/autism_today_2016_02.pdf) або тут: https://www.helpautism.ro/en/terapie/3c-therapy. Переглянути відео можна на особистій сторінці Пола Кожокару в Facebook: https://www.facebook.com/3CTherapy.

Існує, повторимося, безліч хороших і різних комплексів фізичних занять для дітей з особливостями розвитку. Всі вони мають спільні цілі та різні підходи. Які саме будуть найбільш ефективними для вашої дитини – обирати вам, тому що підхід тут повинен бути суворо індивідуальним.

Наші фахівці, звісно ж, завжди готові допомогти вам у виборі та реалізації поставлених завдань, але ми впевнені, що кілька загальних рекомендацій просто зараз у контексті обговорюваної теми стануть у пригоді.

Топ 5 універсальних рекомендацій від фахівців нашого садка «Дитина з майбутнім»:

1. Завжди займайтеся разом з дитиною. Ви найцінніше, що є у дитини, вона вас відчуває краще, ніж будь-яку іншу людину у світі. Будьте з нею і будьте для неї прикладом. Будь ласка.

2. Починайте з малого. Спочатку разом з дитиною зробіть щось невелике і постійно додавайте та ускладнюйте завдання. Нехай спочатку це буде маршрут кімнатою, потім – квартирою, потім – навколо будинку, потім – у дворі, в магазин і т. д. Нехай спочатку це буде маршрут без перешкод, потім додавайте їх, ускладнюйте процес у міру можливостей, залучайте інших людей, предмети тощо.

3. Чітко витримуйте регулярність занять. На початку статті ми вже говорили про це. Навчити важливо, але ще важливіше – закріпити. Так, це потребуватиме від вас терпіння і зусиль, іноді особливих. Ми впевнені, що заради свого маленького дива ви зробите все. Ви впораєтеся.

4. Завжди! Завжди і завжди заохочуйте свою дитину! Нехай для вас і для інших людей її маленькі кроки виглядають зовсім незначними або навіть смішними, але в її сприйнятті щоразу це велика особиста перемога! Пам’ятайте про це, цінуйте ці успіхи.

5. Візуалізуйте процес. Найчастіше дітлахам з аутизмом легше розуміти та опановувати візуальну інформацію. Використовуйте як такі візуальні маркери всі можливі підручні засоби: малюнки, предмети, відео – та що завгодно. Для вас вони теж будуть маркерами, необхідними для організації й аналізу процесу виховання дитини. Ну і, звісно, для сімейного архіву в майбутньому теж!

Для дитячого психолога будь-яка дитина не «сама по собі». Процес психологічної роботи з дітьми неможливий без батьків та/або близьких родичів і знайомих, які беруть найактивнішу, найголовнішу і безпосередню участь у формуванні особистості дитини на всіх етапах її дорослішання, а отже – у формуванні передумов як для її успіхів, так і для її проблем. Навіть найкращі батьки, повністю занурені і залучені в життя своєї дитини, часто (і саме з цієї причини) не в змозі об’єктивно оцінити ті чи інші фактори, знайти їх першопричину і правильний вихід зі становища. Дуже важливо, щоб батьки цей факт сприймали нормально і не звинувачували себе у всіх проблемах, а намагалися в них розібратися без зайвих емоцій. Для цього й існують, власне, дитячі психологи.

Дитячий психолог для дітей з аутизмом

До основних напрямів роботи дитячого психолога – стосовно не тільки дітей з РАС, а й нормотипових дітей – належать такі:

• консультування батьків дитини;
• індивідуальні заняття з дитиною;
• психодіагностика дитячо-батьківських відносин;
• психодіагностика особистості дитини;
• корекційні заняття з дитиною;
• розвивальні заняття з дитиною індивідуальні;
• розвивальні заняття з дитиною групові;
• проведення семінарів та тренінгів для батьків.

Цілком очевидно, що для маленьких діток найкраще працюють ігрові методики. Діти з аутизмом в цьому плані не є винятком, проте в роботі з ними дитячі психологи відзначають певні особливості.

Ось що говорить про це Яна Юрченко, психолог дитячого садка-школи для дітей з особливостями розвитку «Дитина з майбутнім».

Гра дітей з РАС (розладами аутистичного спектру), як правило, не функціональна, не соціалізована, позбавлена сюжету і символічних рис, ригідна, монотонна і складається з багаторазово повторюваних маніпуляцій з іграшками (які використовуються не за призначенням) або з неігровими неструктурованими матеріалами (такими як палички, вода, пісок, шматочки тканини, клапті паперу).

Тому таких діток треба навчати гратися, починаючи з розвитку предметно-ігрових дій, заснованих на особистісному інтересі дитини до тієї чи іншої іграшки або ситуації. При цьому обов’язково повинні враховуватися ігрові переваги дитини: на початку для заняття береться улюблена або добре знайома дитині іграшка. Дорослий пропонує дитині здійснювати предметно-ігрові дії з наслідування, неодноразово повторює їх і супроводжує мовленнєвими коментарями. У подальшому дія з іграшкою переходить до сюжетно-відображальної гри. Для становлення сюжетної гри дітей навчають гратися спочатку поруч із партнером, а потім – разом зі своїм однолітком. Лише поступово дітей у ході гри об’єднують у мікрогрупи.

Гра дітей у колективі тісно пов’язана з їхніми уявленнями про взаємини між людьми. Тому необхідно постійно формувати і збагачувати уявлення дітей про роль кожного члена сім’ї, про способи спілкування людей між собою. Гра виховує соціально прийнятні норми взаємин між людьми, навчає підпорядковувати свою поведінку вимогам ситуації та нормам моралі.

Упродовж свого життя та різних вікових періодів діти переживають найрізноманітніші відчуття. І цілком природно, що вони у своїй сукупності призводять тією чи іншою мірою до виникнення широкого спектру проблем. Як показує наш досвід і досвід інших наших колег, батьки найчастіше звертаються до фахівців, коли у їхніх дітей виявляються такі нав’язливі та повторювані речі:

• агресивна та імпульсивна поведінка;
• замкнутість;
• істерики і примхи;
• шкідливі звички (кусання або гризіння нігтів, смоктання предметів);
• сором’язливість і боязкість;
• підвищена тривожність;
• образливість;
• упертість;
• страхи;
• перманентна неуспішність у садку або школі;
• неуважність;
• труднощі в переказі та запам’ятовуванні текстів;
• надмірна непосидючість;
• погана робота в класі при гарній роботі вдома;
• складнощі адаптації до садочка і школи;
• проблеми спілкування з однолітками й дорослими;
• видимі порушення в розвитку пізнавальних процесів (пам’яті, мовлення, мислення, уваги);
• низька самооцінка та невпевненість у собі;
• підвищена збудливість і гіперактивність;
• бурхливе небажання навчатися;
• психосоматичні проблеми (енурез, енкопрез);
• ревнощі і суперництво між братами і сестрами тощо.

Цей список ще можна продовжувати, але головне – батькам дуже небажано ігнорувати його, заплющуючи очі на важливі для їхньої дитини питання. Випадків, коли батьки приймають рішення звернутися до дитячого психолога, – безліч, їх усіх і не перелічити в цьому матеріалі, але ми й не ставимо перед собою таке завдання. Просто треба розуміти суть і завдання професії «дитячий психолог».

Ну і ще дещо з універсального. Дуже часто до дитячого психолога звертаються (і правильно роблять) у найбільш значущі періоди дорослішання дитини.

Перший – для отримання рекомендацій щодо підготовки дитини до походу в дитячий садок.

Другий – щоб перевірити її готовність до першого класу, до походу в школу.

Третій – при вступі їхнього сина або доньки в дуже непростий підлітковий період.

Про останній дозволимо собі тут кілька, як нам здається, незайвих слів. Підлітковий вік для всіх наших дітей завжди був і буде вкрай важливим і вкрай непростим. Воно й зрозуміло: це єдиний період у житті кожного з нас, коли в індивіда різко і дуже серйозно ускладнюється соціальна ситуація розвитку, його центр уваги переноситься з батьків на однолітків, у дію незрозумілим для нього чином вступають інтимно-особистісні зв’язки, виникає потреба в отриманні та підтвердженні його особистісного статусу в житті, з’являється почуття дорослості, а причин для його соціальної і фізичної підтвердженості ще не так вже й багато, і т. д., і т. п.

І якими б просунутими не були (або не вважали себе) батьки, підлітковий період їхньої дитини для більшості з них настає зненацька, і дуже часто батьки, на жаль, відчувають жертвами цього періоду насамперед самих себе. Це є не тільки суб’єктивним відчуттям, а й вагомою причиною звернутися до дитячого психолога разом зі своєю дитиною для проходження цього «випробувального» для кожної сім’ї періоду з мінімальними втратами. Сподіваємося, для вашої сім’ї так і буде.

У цьому матеріалі ми не ставимо собі за мету детально описати всі наявні корекційні методики – це дуже широка тема, що межує з нескінченністю. Ми розглянемо основні речі, які треба знати про корекційні методики кожному з батьків.

Отже, як ми вже сказали, корекційних методик для дітей з РАС існує безліч. У різних країнах усе відбувається по-різному, але загалом вони розподіляються на декілька напрямів, а саме:

1. Поведінкові підходи.
2. Розвивальні підходи.
3. Сенсорно-перцептивні підходи.
4. Еклектичні підходи.

Розглянемо їх більш детально.

ПОВЕДІНКОВІ ПІДХОДИ

АВА (Applied Behavior Analysis) – прикладний аналіз поведінки

Мета ABA – підвищення рівня бажаної поведінки та зниження рівня небезпечної або проблемної поведінки, яке може заважати навчанню та ефективній соціальній взаємодії. ABA-терапія використовується для поліпшення мовних і комунікативних навичок, уваги, пам’’яті та академічних навичок.

Метод ABA зосереджується на стратегіях позитивного підкріплення, що являють собою істотну підтримку дітям, які зазнають труднощів у навчанні або опануванні нових навичок.

Також АВА-терапія займається корекцією проблемної поведінки, яка заважає нормальному функціонуванню дитини, за допомогою процесу, що має назву «функціональна оцінка поведінки». Більш детально за посиланням: https://www.kennedykrieger.org/patient-care/centers-and-programs/neurobehavioral-unit-nbu/applied-behavior-analysis.

VBA (The Verbal Behavior Approach) – вербально-поведінковий підхід

Побудований на дослідженнях, що належать до сфери прикладного аналізу поведінки, і теорії вченого-біхевіориста Б.Ф. Скіннера. VBA розвиває здатність дитини навчатися функціональної мови. З точки зору підходу VBA, експресивний бік мови включає:

1. Навичку вираження прохання, яка є найважливішою навичкою, тому що їй передує мотивація, а в результаті дитина отримує бажане.
2. Навичку позначення предметів: назвати те, що дитина бачить, чує, нюхає, відчуває, смак чого відчуває.
3. Наслідувальну навичку – повторити почуті слова (відлуння).
4. Інтравербальну навичку – це вміння відповідати на запитання.

Також вербально-поведінковий підхід розглядає невербальні навички дитини. Навчання починається з опанування навички вираження прохання. Посилання: https://www.autismspeaks.org/verbal-behavior-therapy.

PRT (Pivotal Respouse Treatment) – навчання основних/ключових навичок/реакцій

Методика PRT спрямована на розвиток мотивації, соціальної ініціативи, вміння реагувати на кілька сигналів, самоврядування. Надалі сприяє полегшенню сприйняття навчальної інформації.

Основна мета PRT – розвивати мотивацію у дитини з РАС реагувати на сигнали і соціальні взаємодії, які можуть замінити неналежну або атипову поведінку.

PRT навчає батьків пропонувати терапію в природному середовищі дитини. Природні та цільові системи винагороди допомагають батькам реалізувати їх зі своєю дитиною. PRT-терапевти взаємодіють з дітьми в ігровому середовищі. Під час гри дорослий заохочує значущу соціальну поведінку. Заохочення завжди пов’язано з логікою ситуації. Наприклад, на питання «Якого кольору?» дитина відповіла «Жовтого», і як заохочення вона отримує жовтий олівець або фломастер, яким може помалювати.

Ця терапія успішно застосовується для роботи з дошкільнятами і молодшими школярами. Підходить для осіб з важким ступенем аутизму. Більш детально тут:http://www.autismprthelp.com/research-literature.php.

TEACCH (Treatment and Education of Autistic and Related Communication Handicapped Children) – програма, яка дозволяє навчати дітей з аутизмом та дітей з особливими потребами

TEACCH – це методика структурованого навчання з особливою увагою до середовища. Основні цілі навчання:

1. Максимально розвинути незалежність дитини.
2. Допомогти дитині ефективно взаємодіяти з іншими.
3. Збільшувати і розвивати інтелектуальні навички, шкільні вміння та індивідуальні здібності.
4. Стимулювати генералізацію навичок (усі нові навички, які дитина може максимально часто й ефективно використовувати в різних ситуаціях удома, в садку, школі).
5. Розвивати почуття себе, розуміння себе (розвиток емоційної сфери).

Робота з дітьми проводиться в таких сферах: імітація; сприйняття; велика моторика; дрібна моторика; координація очей і рук; елементарна пізнавальна діяльність; мова; самообслуговування; соціальні відносини. Основна вікова група – 3–14 років (з мовним розвитком, який відповідає 5-річному віку). Першоджерело: https://teacch.com.

РОЗВИВАЛЬНІ ПІДХОДИ

DIR Floortime

Методика Floortime, розроблена Стенлі Грінспеном, передбачає прямування за ініціативою дитини у грі й соціальній взаємодії. Концепція DIR і методика Floortime базуються на припущенні про те, що, працюючи з емоційними, або афективними, проявами, ми можемо позитивно впливати на базові здібності, відповідальні за відносини, мислення та спілкування.

Флортайм – метод сімейної психотерапії. На зустріч із психологом приходить той, хто більше часу проводить з дитиною. На сеанс запрошують братів (сестер), якщо у дитини є труднощі в спілкуванні з ними. Терапію починають з найменшими дітьми (до року), проводять з підлітками і з дорослими (в цьому випадку місце гри займає спеціально побудована бесіда). Читати про методику повністю, є можливість перекладу російською мовою: https://www.icdl.com.

Son-Rise

Автори: подружжя Баррі і Самарія Кауфман, які розробили цей підхід для свого аутичного сина Рона.

Суть підходу полягає у створенні комфортного для дитини навколишнього середовища, що включає як позитивне психологічне ставлення до нього з боку близьких людей і готовність вступати з ним у контакт відповідно до його потреб, інтересів, так і організацію простору, що сприяє поступовому, послідовному розвитку дослідницької та пізнавальної активності дитини.

Мета програми – зміна ставлення батьків до своєї дитини з негативного на позитивне, яке здатне змінити її саму. Основою підходу є положення про необхідність прийняти власну дитину такою, якою вона є, щоб спілкування з нею приносило радість і задоволення. Ця методика не підходить для корекції складних розладів аутистичного спектру і для корекції дітей, старших п’яти років. Вона також не застосовна до дітей, які мають яскраво виражені афективні сплески. Докладніше: https://autismtreatmentcenter.org.

DLT (Daily Life Therapy) – щоденна життєва терапія

Підхід DLT заснований на східній філософії і, на відміну від багатьох інших підходів, концентрується на груповій взаємодії, а не на інтенсивному індивідуальному навчанні. Головна мета цього підходу – сформувати у дітей необхідні навички для повсякденного життя, в т. ч. комунікативні.

Навчання адаптивної поведінки та корекція дезадаптивної поведінки здійснюються за допомогою фізичних навантажень, емоційної регуляції і навчання академічних навичок у групі. Фізичні навантаження забезпечуються в ході спільних фізкультурно-оздоровчих заходів, виконання фізичних вправ.

Емоційна регуляція і стабілізація здійснюється через мистецтво, групові музичні заняття. Заняття мають чітку, структуровану форму, навчання ведеться на основі наслідування і синхронізованої діяльності.

У школі проводяться масові дитячі свята, заходи. Програма базується на «трьох стовпах»: фізичній витривалості, емоційній стабільності та інтелектуальній стимуляції, які надають безліч можливостей для зростання, таких як усвідомлення тіла, самоконтроль, соціальний розвиток, стабілізація настрою або успішність. Детальніше:https://www.bostonhigashi.org/about_us/daily_life_therapy_.

Емоційно-смисловий підхід до корекції РАС

Емоційно-смисловий підхід заснований на дослідженнях, що виявили специфіку психічного дизонтогенезу при аутизмі, і спрямований на нормалізацію афективного розвитку дитини з РАС.

Цей підхід є смисловим, тому що його основне завдання – накопичення та осмислене упорядкування індивідуального афективного досвіду дитини, який зможе стати опорою для розвитку її активних і диференційованих відносин з оточенням. Його також названо емоційним, тому що основний засіб допомоги дитині в рамках цього підходу – спільне проживання та емоційне осмислення того, що відбувається.

Підхід передбачає встановлення емоційного контакту з дитиною та її залучення до взаємодії зі спільним проживанням і осмисленням того, що відбувається. Розвиток в емоційній спільності з близьким дорослим дозволяє дитині стати більш витривалою, активною і зацікавленою, спільне осмислення та організація життєвого досвіду надає їй більшої свободи і конструктивності в контактах з оточенням, відкриває можливість просування в розвитку когнітивної сфери (О.С. Нікольська). Читати докладніше про підхід: https://alldef.ru/ru/articles/almanah-26/emoczionalno-smyislovoj-podxod-kkorrekczii-rasstrojstv-autisticheskogo-spektra.

RDI (Relationship Development Intervention) – методика розвитку взаємодії / міжособистісних стосунків

RDI – метод поведінкової терапії, заснований на мотивації дитини до спілкування, взаємодії та дружби. Підхід базується на дослідженнях людського мозку, які підтверджують, що мозок здатний адаптуватися до будь-якої проблеми. Люди з обмеженими можливостями можуть адаптуватися і вчитися функціонувати «нормальним» способом.

Мета методики RDI – пройти поетапний прискорений шлях розвитку дитини, яка розвивається нормально. Фахівці RDI формують у дитини такий досвід взаємодії, при якому люди пов’язані між собою для створення спільних подій.

Програми RDI навчають батьків, як вести свою дитину, шукати і досягати успіху у взаєминах у відповідь, одночасно розглядаючи ключові аспекти, такі як мотивація, спілкування, емоційне регулювання, епізодична пам’ять, швидке зміщення уваги, самосвідомість, оцінка, виконавче функціонування, гнучке мислення і творче вирішення проблем. RDI дозволяє згодом здійснювати нейрокогнітивні зміни, які дають людині навички, необхідні для самостійного вирішення життєвих завдань. Розвинувши цю здатність до динамічного мислення, людина отримує можливість підвищити якість життя: спілкуватися, дружити, досягти впевненості в собі, незалежного життя, тривалих відносин і значущої зайнятості. Інформація на офіційному сайті: https://www.rdiconnect.com/about-rdi/.

СЕНСОРНО-ПЕРЦЕПТИВНІ ПІДХОДИ

Ayres Sensory Integration – сенсорна інтеграція

Метод спрямований на стимуляцію роботи органів почуттів в умовах координації різних сенсорних систем. Сенсорно-інтегративна терапія являє собою ретельно дозоване та чітко побудоване специфічне тренування порушених функцій у спеціально організованому терапевтичному середовищі. Найбільшу ефективність методика дає в корекції дітей з синдромом Дауна, ЗПМР, ДЦП, аутизмом. Вона включає теорію сенсорної інтеграції, методику оцінки рівня розвитку цієї сфери та комплекс вправ, які використовуються в роботі з пацієнтом. Метод сенсорної інтеграції передбачає стимуляцію роботи органів почуттів в умовах координації різних сенсорних систем. Читати про методику докладніше: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6680650https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6680650.

Томатіс-терапія

Томатіс-терапія є засобом стимуляції активності мозку шляхом використання поліфонічного звучання музичних засобів. На основі аудіограми людини і за рахунок того, що фільтруються певні частоти (високі, низькі або середні), складаються індивідуальні програми, які дозволяють розвивати мозок, тренуючи його шляхом прослуховування музики на певних частотах. Спеціальний пристрій змінює звучання, змушуючи мозок активно працювати. Наш мозок дивується різкій зміні темпу музики і запускає механізми слухової уваги.

У Томатіс-терапії важливий індивідуальний підхід. Прослуховувати абсолютно стандартні музичні записи не раціонально. Головне – розробити індивідуальну систему аудіотренувань.

У кожному конкретному випадку характеристики звукового сигналу, що передається через «електронні вуха», добираються індивідуально, залежно від проблеми, яку потрібно скоригувати. Посилання на домашню сторінку методу (є російськомовний варіант): https://www.tomatis.com.

ЕКЛЕКТИЧНІ ПІДХОДИ

SCERTS

SCERTS – це освітня модель для роботи з дітьми з РАС та їхніми сім’ями. Вона містить конкретні рекомендації, спрямовані на те, щоб допомогти дитині стати компетентним і впевненим соціальним комунікатором, одночасно відвертаючи проблеми поведінки, які заважають її навчанню та розвитку відносин. Цей метод також покликаний допомогти сім’ям, викладачам і терапевтам працювати спільно, ретельно скоординованим чином, щоб досягти максимального прогресу в підтримці дитини.

Скорочення «SCERTS» включає перші літери термінів, які позначають основні напрями методу:

• SK – соціальна комунікація: розвиток спонтанної, функціональної комунікації, емоційного вираження, безпечних і довірчих відносин з дітьми та дорослими
• ER – емоційне регулювання: розвиток здатності підтримувати добре відрегульований емоційний стан, щоб долати повсякденний стрес і бути найбільш доступним для навчання та взаємодії;
• TS – транзакційна підтримка: розробка і впровадження підтримки, яка допомагає партнерам реагувати на потреби та інтереси дитини, змінювати та адаптувати середовище, а також надавати інструменти для підвищення рівня навчання (наприклад, обмін зображеннями, письмові графіки та сенсорна підтримка). Офіційний сайт: http://www.scerts.com/.

The Miller Method – метод Міллера

Метод ґрунтується на «когнітивно-розвивальному системному підході до дітей з РАС». Метод Міллера – це система, яка враховує потреби в розвитку у дітей з РАС і має чотири основні цілі:

• оцінює адаптивні ознаки порушеної дитячої поведінки;
• передбачає переведення порушеної поведінки в функціонально активну;
• робить спроби розширювати досвід взаємодії та виводити дітей із замкнутого способу життя (життя на самоті або в найближчому колі, наприклад, тільки з батьками) в активну соціальну взаємодію;
• пропонує фахівцям і батькам способи та системні підходи, які допомагають дітям, що мають аутизм і пов’язані з ним порушення, в навчанні читання, письма, поняттю числа, символічних ігор і розвитку звичайної діяльності у шкільному класі.

Метод Міллера використовує дві основні стратегії, спрямовані на процес розвитку: одна включає трансформацію поведінкових систем, що відхиляються від норми, у функціональну поведінку; інша стратегія – це систематичне, регулярне використання в процесі розвивальних занять певних видів діяльності за участю об’єктів та людей. Офіційний сайт: http://www.millermethod.org.

Звісно, вибір корекційних методик для кожної дитини суто і суворо індивідуальний. Він залежить від індивідуальних особливостей дитини з РАС, універсальність підходу в цій сфері не прийнятна. Але є одне правило, з яким погоджуються всі фахівці, і це правило говорить про те, що

НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНИМИ Є МЕТОДИКИ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ.

Чим раніше буде визначено (або, якщо завгодно, діагностовано) особливості вашої дитини, тим на кращий результат корекції можна сподіватися.

Перше дослідження на цю тему було проведено в США професором психіатрії та поведінкових наук Саллі Роджерс не так давно – у 2012 році. Воно показало, що раннє втручання нормалізує мозкову активність аутичних дітей віком 18 місяців. У ході дослідження, опублікованого в Журналі Американської академії дитячої та підліткової психіатрії під назвою «Раннє поведінкове втручання пов’язується з нормалізацією мозкової активності у дітей з аутизмом молодшого віку», з’ясувалося, що діти, які отримували певну терапію втручання, демонстрували більшу мозкову активність, коли дивилися на обличчя, а не на предмети, тобто проявляли реакцію, типову для здорових дітей, які брали участь у дослідженні, і протилежну реакції тих аутичних дітей, які отримували лікування за допомогою інших видів втручань.

За оцінками Центрів з контролю та профілактики захворювань США, кожній одній дитині з 88 народжених нині дітей буде пізніше діагностовано розлад аутистичного спектру. Ознаки цього розладу розвитку включають стійкий дефіцит соціальної комунікації та зв’язків, повторюваний та обмежений набір інтересів, який формується в ранньому дитинстві та впливає на повсякденне функціонування. Детальніше: https://www.sciencedaily.com/releases/2012/10/121026125021.htm.

Відштовхуючись від вищесказаного, можна зробити висновок, що «палички-виручалочки» існують для аутистів різних вікових категорій, але їх вибір і застосування – це винятково індивідуальна робота, що вимагає від фахівців граничної уваги і кваліфікації, а від батьків – терпіння й наполегливості, оскільки кожна корекційна методика передбачає регулярні та постійні зусилля з боку всіх, хто оточує вашу дитину і щиро бажає їй щастя.

У цьому матеріалі ми не ставимо собі за мету детально описати всі наявні корекційні методики – це дуже широка тема, що межує з нескінченністю. Ми розглянемо основні речі, які треба знати про корекційні методики кожному з батьків.

Отже, як ми вже сказали, корекційних методик для дітей з РАС існує безліч. У різних країнах усе відбувається по-різному, але загалом вони розподіляються на декілька напрямів, а саме:

1. Поведінкові підходи.
2. Розвивальні підходи.
3. Сенсорно-перцептивні підходи.
4. Еклектичні підходи.

Розглянемо їх більш детально.

ПОВЕДІНКОВІ ПІДХОДИ

АВА (Applied Behavior Analysis) – прикладний аналіз поведінки

Мета ABA – підвищення рівня бажаної поведінки та зниження рівня небезпечної або проблемної поведінки, яке може заважати навчанню та ефективній соціальній взаємодії. ABA-терапія використовується для поліпшення мовних і комунікативних навичок, уваги, пам’’яті та академічних навичок.

Метод ABA зосереджується на стратегіях позитивного підкріплення, що являють собою істотну підтримку дітям, які зазнають труднощів у навчанні або опануванні нових навичок.

Також АВА-терапія займається корекцією проблемної поведінки, яка заважає нормальному функціонуванню дитини, за допомогою процесу, що має назву «функціональна оцінка поведінки». Більш детально за посиланням: https://www.kennedykrieger.org/patient-care/centers-and-programs/neurobehavioral-unit-nbu/applied-behavior-analysis.

VBA (The Verbal Behavior Approach) – вербально-поведінковий підхід

Побудований на дослідженнях, що належать до сфери прикладного аналізу поведінки, і теорії вченого-біхевіориста Б.Ф. Скіннера. VBA розвиває здатність дитини навчатися функціональної мови. З точки зору підходу VBA, експресивний бік мови включає:

1. Навичку вираження прохання, яка є найважливішою навичкою, тому що їй передує мотивація, а в результаті дитина отримує бажане.
2. Навичку позначення предметів: назвати те, що дитина бачить, чує, нюхає, відчуває, смак чого відчуває.
3. Наслідувальну навичку – повторити почуті слова (відлуння).
4. Інтравербальну навичку – це вміння відповідати на запитання.

Також вербально-поведінковий підхід розглядає невербальні навички дитини. Навчання починається з опанування навички вираження прохання. Посилання: https://www.autismspeaks.org/verbal-behavior-therapy.

PRT (Pivotal Respouse Treatment) – навчання основних/ключових навичок/реакцій

Методика PRT спрямована на розвиток мотивації, соціальної ініціативи, вміння реагувати на кілька сигналів, самоврядування. Надалі сприяє полегшенню сприйняття навчальної інформації.

Основна мета PRT – розвивати мотивацію у дитини з РАС реагувати на сигнали і соціальні взаємодії, які можуть замінити неналежну або атипову поведінку.

PRT навчає батьків пропонувати терапію в природному середовищі дитини. Природні та цільові системи винагороди допомагають батькам реалізувати їх зі своєю дитиною. PRT-терапевти взаємодіють з дітьми в ігровому середовищі. Під час гри дорослий заохочує значущу соціальну поведінку. Заохочення завжди пов’язано з логікою ситуації. Наприклад, на питання «Якого кольору?» дитина відповіла «Жовтого», і як заохочення вона отримує жовтий олівець або фломастер, яким може помалювати.

Ця терапія успішно застосовується для роботи з дошкільнятами і молодшими школярами. Підходить для осіб з важким ступенем аутизму. Більш детально тут:http://www.autismprthelp.com/research-literature.php.

TEACCH (Treatment and Education of Autistic and Related Communication Handicapped Children) – програма, яка дозволяє навчати дітей з аутизмом та дітей з особливими потребами

TEACCH – це методика структурованого навчання з особливою увагою до середовища. Основні цілі навчання:

1. Максимально розвинути незалежність дитини.
2. Допомогти дитині ефективно взаємодіяти з іншими.
3. Збільшувати і розвивати інтелектуальні навички, шкільні вміння та індивідуальні здібності.
4. Стимулювати генералізацію навичок (усі нові навички, які дитина може максимально часто й ефективно використовувати в різних ситуаціях удома, в садку, школі).
5. Розвивати почуття себе, розуміння себе (розвиток емоційної сфери).

Робота з дітьми проводиться в таких сферах: імітація; сприйняття; велика моторика; дрібна моторика; координація очей і рук; елементарна пізнавальна діяльність; мова; самообслуговування; соціальні відносини. Основна вікова група – 3–14 років (з мовним розвитком, який відповідає 5-річному віку). Першоджерело: https://teacch.com.

РОЗВИВАЛЬНІ ПІДХОДИ

DIR Floortime

Методика Floortime, розроблена Стенлі Грінспеном, передбачає прямування за ініціативою дитини у грі й соціальній взаємодії. Концепція DIR і методика Floortime базуються на припущенні про те, що, працюючи з емоційними, або афективними, проявами, ми можемо позитивно впливати на базові здібності, відповідальні за відносини, мислення та спілкування.

Флортайм – метод сімейної психотерапії. На зустріч із психологом приходить той, хто більше часу проводить з дитиною. На сеанс запрошують братів (сестер), якщо у дитини є труднощі в спілкуванні з ними. Терапію починають з найменшими дітьми (до року), проводять з підлітками і з дорослими (в цьому випадку місце гри займає спеціально побудована бесіда). Читати про методику повністю, є можливість перекладу російською мовою: https://www.icdl.com.

Son-Rise

Автори: подружжя Баррі і Самарія Кауфман, які розробили цей підхід для свого аутичного сина Рона.

Суть підходу полягає у створенні комфортного для дитини навколишнього середовища, що включає як позитивне психологічне ставлення до нього з боку близьких людей і готовність вступати з ним у контакт відповідно до його потреб, інтересів, так і організацію простору, що сприяє поступовому, послідовному розвитку дослідницької та пізнавальної активності дитини.

Мета програми – зміна ставлення батьків до своєї дитини з негативного на позитивне, яке здатне змінити її саму. Основою підходу є положення про необхідність прийняти власну дитину такою, якою вона є, щоб спілкування з нею приносило радість і задоволення. Ця методика не підходить для корекції складних розладів аутистичного спектру і для корекції дітей, старших п’яти років. Вона також не застосовна до дітей, які мають яскраво виражені афективні сплески. Докладніше: https://autismtreatmentcenter.org.

DLT (Daily Life Therapy) – щоденна життєва терапія

Підхід DLT заснований на східній філософії і, на відміну від багатьох інших підходів, концентрується на груповій взаємодії, а не на інтенсивному індивідуальному навчанні. Головна мета цього підходу – сформувати у дітей необхідні навички для повсякденного життя, в т. ч. комунікативні.

Навчання адаптивної поведінки та корекція дезадаптивної поведінки здійснюються за допомогою фізичних навантажень, емоційної регуляції і навчання академічних навичок у групі. Фізичні навантаження забезпечуються в ході спільних фізкультурно-оздоровчих заходів, виконання фізичних вправ.

Емоційна регуляція і стабілізація здійснюється через мистецтво, групові музичні заняття. Заняття мають чітку, структуровану форму, навчання ведеться на основі наслідування і синхронізованої діяльності.

У школі проводяться масові дитячі свята, заходи. Програма базується на «трьох стовпах»: фізичній витривалості, емоційній стабільності та інтелектуальній стимуляції, які надають безліч можливостей для зростання, таких як усвідомлення тіла, самоконтроль, соціальний розвиток, стабілізація настрою або успішність. Детальніше:https://www.bostonhigashi.org/about_us/daily_life_therapy_.

Емоційно-смисловий підхід до корекції РАС

Емоційно-смисловий підхід заснований на дослідженнях, що виявили специфіку психічного дизонтогенезу при аутизмі, і спрямований на нормалізацію афективного розвитку дитини з РАС.

Цей підхід є смисловим, тому що його основне завдання – накопичення та осмислене упорядкування індивідуального афективного досвіду дитини, який зможе стати опорою для розвитку її активних і диференційованих відносин з оточенням. Його також названо емоційним, тому що основний засіб допомоги дитині в рамках цього підходу – спільне проживання та емоційне осмислення того, що відбувається.

Підхід передбачає встановлення емоційного контакту з дитиною та її залучення до взаємодії зі спільним проживанням і осмисленням того, що відбувається. Розвиток в емоційній спільності з близьким дорослим дозволяє дитині стати більш витривалою, активною і зацікавленою, спільне осмислення та організація життєвого досвіду надає їй більшої свободи і конструктивності в контактах з оточенням, відкриває можливість просування в розвитку когнітивної сфери (О.С. Нікольська). Читати докладніше про підхід: https://alldef.ru/ru/articles/almanah-26/emoczionalno-smyislovoj-podxod-kkorrekczii-rasstrojstv-autisticheskogo-spektra.

RDI (Relationship Development Intervention) – методика розвитку взаємодії / міжособистісних стосунків

RDI – метод поведінкової терапії, заснований на мотивації дитини до спілкування, взаємодії та дружби. Підхід базується на дослідженнях людського мозку, які підтверджують, що мозок здатний адаптуватися до будь-якої проблеми. Люди з обмеженими можливостями можуть адаптуватися і вчитися функціонувати «нормальним» способом.

Мета методики RDI – пройти поетапний прискорений шлях розвитку дитини, яка розвивається нормально. Фахівці RDI формують у дитини такий досвід взаємодії, при якому люди пов’язані між собою для створення спільних подій.

Програми RDI навчають батьків, як вести свою дитину, шукати і досягати успіху у взаєминах у відповідь, одночасно розглядаючи ключові аспекти, такі як мотивація, спілкування, емоційне регулювання, епізодична пам’ять, швидке зміщення уваги, самосвідомість, оцінка, виконавче функціонування, гнучке мислення і творче вирішення проблем. RDI дозволяє згодом здійснювати нейрокогнітивні зміни, які дають людині навички, необхідні для самостійного вирішення життєвих завдань. Розвинувши цю здатність до динамічного мислення, людина отримує можливість підвищити якість життя: спілкуватися, дружити, досягти впевненості в собі, незалежного життя, тривалих відносин і значущої зайнятості. Інформація на офіційному сайті: https://www.rdiconnect.com/about-rdi/.

СЕНСОРНО-ПЕРЦЕПТИВНІ ПІДХОДИ

Ayres Sensory Integration – сенсорна інтеграція

Метод спрямований на стимуляцію роботи органів почуттів в умовах координації різних сенсорних систем. Сенсорно-інтегративна терапія являє собою ретельно дозоване та чітко побудоване специфічне тренування порушених функцій у спеціально організованому терапевтичному середовищі. Найбільшу ефективність методика дає в корекції дітей з синдромом Дауна, ЗПМР, ДЦП, аутизмом. Вона включає теорію сенсорної інтеграції, методику оцінки рівня розвитку цієї сфери та комплекс вправ, які використовуються в роботі з пацієнтом. Метод сенсорної інтеграції передбачає стимуляцію роботи органів почуттів в умовах координації різних сенсорних систем. Читати про методику докладніше: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6680650https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6680650.

Томатіс-терапія

Томатіс-терапія є засобом стимуляції активності мозку шляхом використання поліфонічного звучання музичних засобів. На основі аудіограми людини і за рахунок того, що фільтруються певні частоти (високі, низькі або середні), складаються індивідуальні програми, які дозволяють розвивати мозок, тренуючи його шляхом прослуховування музики на певних частотах. Спеціальний пристрій змінює звучання, змушуючи мозок активно працювати. Наш мозок дивується різкій зміні темпу музики і запускає механізми слухової уваги.

У Томатіс-терапії важливий індивідуальний підхід. Прослуховувати абсолютно стандартні музичні записи не раціонально. Головне – розробити індивідуальну систему аудіотренувань.

У кожному конкретному випадку характеристики звукового сигналу, що передається через «електронні вуха», добираються індивідуально, залежно від проблеми, яку потрібно скоригувати. Посилання на домашню сторінку методу (є російськомовний варіант): https://www.tomatis.com.

ЕКЛЕКТИЧНІ ПІДХОДИ

SCERTS

SCERTS – це освітня модель для роботи з дітьми з РАС та їхніми сім’ями. Вона містить конкретні рекомендації, спрямовані на те, щоб допомогти дитині стати компетентним і впевненим соціальним комунікатором, одночасно відвертаючи проблеми поведінки, які заважають її навчанню та розвитку відносин. Цей метод також покликаний допомогти сім’ям, викладачам і терапевтам працювати спільно, ретельно скоординованим чином, щоб досягти максимального прогресу в підтримці дитини.

Скорочення «SCERTS» включає перші літери термінів, які позначають основні напрями методу:

• SK – соціальна комунікація: розвиток спонтанної, функціональної комунікації, емоційного вираження, безпечних і довірчих відносин з дітьми та дорослими
• ER – емоційне регулювання: розвиток здатності підтримувати добре відрегульований емоційний стан, щоб долати повсякденний стрес і бути найбільш доступним для навчання та взаємодії;
• TS – транзакційна підтримка: розробка і впровадження підтримки, яка допомагає партнерам реагувати на потреби та інтереси дитини, змінювати та адаптувати середовище, а також надавати інструменти для підвищення рівня навчання (наприклад, обмін зображеннями, письмові графіки та сенсорна підтримка). Офіційний сайт: http://www.scerts.com/.

The Miller Method – метод Міллера

Метод ґрунтується на «когнітивно-розвивальному системному підході до дітей з РАС». Метод Міллера – це система, яка враховує потреби в розвитку у дітей з РАС і має чотири основні цілі:

• оцінює адаптивні ознаки порушеної дитячої поведінки;
• передбачає переведення порушеної поведінки в функціонально активну;
• робить спроби розширювати досвід взаємодії та виводити дітей із замкнутого способу життя (життя на самоті або в найближчому колі, наприклад, тільки з батьками) в активну соціальну взаємодію;
• пропонує фахівцям і батькам способи та системні підходи, які допомагають дітям, що мають аутизм і пов’язані з ним порушення, в навчанні читання, письма, поняттю числа, символічних ігор і розвитку звичайної діяльності у шкільному класі.

Метод Міллера використовує дві основні стратегії, спрямовані на процес розвитку: одна включає трансформацію поведінкових систем, що відхиляються від норми, у функціональну поведінку; інша стратегія – це систематичне, регулярне використання в процесі розвивальних занять певних видів діяльності за участю об’єктів та людей. Офіційний сайт: http://www.millermethod.org.

Звісно, вибір корекційних методик для кожної дитини суто і суворо індивідуальний. Він залежить від індивідуальних особливостей дитини з РАС, універсальність підходу в цій сфері не прийнятна. Але є одне правило, з яким погоджуються всі фахівці, і це правило говорить про те, що

НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНИМИ Є МЕТОДИКИ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ.

Чим раніше буде визначено (або, якщо завгодно, діагностовано) особливості вашої дитини, тим на кращий результат корекції можна сподіватися.

Перше дослідження на цю тему було проведено в США професором психіатрії та поведінкових наук Саллі Роджерс не так давно – у 2012 році. Воно показало, що раннє втручання нормалізує мозкову активність аутичних дітей віком 18 місяців. У ході дослідження, опублікованого в Журналі Американської академії дитячої та підліткової психіатрії під назвою «Раннє поведінкове втручання пов’язується з нормалізацією мозкової активності у дітей з аутизмом молодшого віку», з’ясувалося, що діти, які отримували певну терапію втручання, демонстрували більшу мозкову активність, коли дивилися на обличчя, а не на предмети, тобто проявляли реакцію, типову для здорових дітей, які брали участь у дослідженні, і протилежну реакції тих аутичних дітей, які отримували лікування за допомогою інших видів втручань.

За оцінками Центрів з контролю та профілактики захворювань США, кожній одній дитині з 88 народжених нині дітей буде пізніше діагностовано розлад аутистичного спектру. Ознаки цього розладу розвитку включають стійкий дефіцит соціальної комунікації та зв’язків, повторюваний та обмежений набір інтересів, який формується в ранньому дитинстві та впливає на повсякденне функціонування. Детальніше: https://www.sciencedaily.com/releases/2012/10/121026125021.htm.

Відштовхуючись від вищесказаного, можна зробити висновок, що «палички-виручалочки» існують для аутистів різних вікових категорій, але їх вибір і застосування – це винятково індивідуальна робота, що вимагає від фахівців граничної уваги і кваліфікації, а від батьків – терпіння й наполегливості, оскільки кожна корекційна методика передбачає регулярні та постійні зусилля з боку всіх, хто оточує вашу дитину і щиро бажає їй щастя.

Четверта група (найлегший ступінь): надмірна чутливість до чужої думки, психологічна вразливість і кривдність.

Третя група: підвищена захопленість стереотипними аутистичними заняттями та інтересами, прагнення абстрагуватися від зовнішнього світу у своїй «раковині», одноманітні непізнавальні захоплення.

Друга група: дитина активно відкидає навколишнє середовище, проявляючи ретельну вибірковість у контакті з ним. Спілкування з обмеженим числом людей, вибагливість у їжі та одязі, мовні й рухові стереотипії, протест проти змін, агресія, аутоагресія і т. д.

Перша група: аутист повністю відчужений від навколишньої дійсності, відсутня будь-яка соціальна активність.

Раніше було прийнято вважати, що діагностувати у дитини РАС можливо у віці від трьох років. Однак дослідження останнього десятиліття наочно продемонстрували, що поріг подібного роду діагностики значно нижчий і коливається в межах 18-місячного віку. Перше дослідження на цю тему було проведено в США професором психіатрії та поведінкових наук Саллі Роджерс не так давно – у 2012 році.

Воно показало, що раннє втручання нормалізує мозкову активність аутичних дітей віком 18 місяців. У ході дослідження, опублікованого в Журналі Американської академії дитячої та підліткової психіатрії під назвою «Раннє поведінкове втручання пов’язується з нормалізацією мозкової активності у дітей з аутизмом молодшого віку», з’ясувалося, що діти, які отримували певну терапію втручання, демонстрували більшу мозкову активність, коли дивилися на обличчя, а не на предмети, тобто проявляли реакцію, типову для здорових дітей, які брали участь у дослідженні, та протилежну реакції тих аутичних дітей, які отримували лікування за допомогою інших видів втручань. Більш детальна інформація за посиланням:

https://www.sciencedaily.com/releases/2012/10/121026125021.htm

В ідеалі, корекційну роботу на рівні РДА повинні проводити професіонали, а саме:

• лікар-педіатр;
• лікар-психоневролог;
• психолог;
• дефектолог;
• логопед;
• поведінковий терапевт;
• масажист;
• соціальний працівник.

І, безумовно, роль батьків у цьому процесі переоцінити неможливо.

Вкрай важливо підкреслити, що з усього різноманіття корекційних методик аутизму спеціалісти визнають найбільш ефективними саме методики раннього втручання. Отже, чим раніше визначити особливості вашої дитини, тим на кращий результат корекції можна сподіватися.