CWF

Як люди з аутизмом і РДУГ говорять про депресію

admin — Tue, 04 Aug 2026 16:32:03 +0000

6 липня 2026 року дослідники з факультету комп’ютерних та інформаційних наук Університету Любляни опублікували на платформі arXiv препринт про особливості мови, пов’язаної з депресивними симптомами, у людей з аутизмом та РДУГ. Для аналізу використали 1 282 437 дописів у Twitter від 792 користувачів, які публічно повідомляли про свій діагноз: 170 людей з РАС та 622 з РДУГ.

За допомогою методів обробки природної мови дослідники шукали у дописах мовні ознаки дев’яти симптомів депресії за DSM-5. Аналіз показав різницю між двома групами: у дописах користувачів з РАС частіше проявлялися патерни, пов’язані з ангедонією, тобто втратою інтересу та здатності отримувати задоволення, а також із суїцидальними думками.

У групі з РДУГ частіше фіксували мовні патерни, пов’язані з когнітивними труднощами, проблемами зі сном, змінами апетиту та втомою.
Водночас автори наголошують на дослідницькому характері результатів.

Модель розрізняла групи з помірною точністю – залежно від налаштувань аналізу цей показник становив від 0,645 до 0,653 за шкалою від 0 до 1. Отримані закономірності описують тенденції на рівні великих груп і не можуть використовуватися для діагностики депресії або оцінювання стану конкретної людини за її дописами.

Для родин і фахівців ця робота порушує важливе практичне питання: депресивний стан у нейровідмінних людей може проявлятися та описуватися по-різному. В Україні, де діти, підлітки й дорослі роками живуть в умовах війни та тривалого стресу, уважність до змін у поведінці, настрої, сні, інтересах і звичному рівні активності має особливе значення.
Висновки дослідження також показують перспективу подальшого вивчення того, як люди з різними нейророзвитковими станами описують власний психоемоційний стан.

Джерело: https://arxiv.org/abs/2607.05626

Запрошуємо на безкоштовні консультації Михайла Сергієнко

admin — Tue, 04 Aug 2026 09:06:28 +0000

Радо повідомляємо, що про запуск нового формату підтримки для аутичних людей та їхніх родин.

Відтепер у МГО «Дитина з майбутнім» можна отримати безкоштовну індивідуальну консультацію Михайла Сергієнка – людини з РАС, волонтера фонду “Дитина з майбутнім”, студента біомедичних наук із фокусом на нейронауки в Університеті Единбурга та спікера серії вебінарів «Аутист розповідає».

Багато батьків говорять, що їм бракує можливості поставити свої запитання людині, яка сама живе з аутизмом і може пояснити власний досвід, спираючись як на особистий шлях, так і на сучасні наукові знання. Саме таку можливість ми хочемо зробити доступнішою.

До Михайла можуть звернутися:
• аутичні діти від 6 років;
• підлітки;
• дорослі люди з РАС;
• батьки та члени родини.

Під час консультації можна обговорити широкий спектр питань: комунікацію, поведінку, тривожність, сенсорні особливості, навчання, соціалізацію, адаптацію, самостійність, взаємини в родині, діагностику та інші теми, які важливі саме для вас.

Консультації проводяться безкоштовно. Формат і тривалість визначаються індивідуально.

Щоб домовитися про консультацію, напишіть Інні Сергієнко – засновниці МГО «Дитина з майбутнім», консулу “Аутизм Європа” та мамі Михайла. Вона допоможе організувати консультацію та узгодити зручний час.

Профіль Інни Сергієнко:
https://facebook.com/inna.sergiyenko

Як допомогти дитині відновлювати ресурс: погляд аутичної людини

admin — Thu, 30 Jul 2026 16:25:34 +0000

Під час сьогоднішнього вебінару “Як допомогти дитині відновлювати ресурс: погляд аутичної людини” в рамках серії онлайн-вебінарів з Михайлом Сергієгком “Аутист розповідає” говорили про те, що таке психологічний ресурс; індивідуальні способи відновлення; роль відпочинку та спеціальних інтересів; як створити безпечний простір для відновлення; помилки, які заважають відпочинку.

Переглянути запис цього онлайн-вебінару можна за посиланням, а попередні записи – у плейлісті “Аутист розповідає”.

Інтерв’ю з американським спеціальним педагогом Джеймсом Едвардом Фростом

admin — Tue, 28 Jul 2026 14:54:39 +0000

Джеймс Едвард Фрост — американський педагог спеціальної освіти, який відвідав Україну в рамках свого туру українськими містами і зустрічей з громадськими організаціями, фахівцями та батьками дітей з аутизмом.

Під час інтерв’ю говорили про аутизм без міфів і стереотипів, про освіту, роль сім’ї, необхідність державної підтримки та важливість супроводу людини протягом усього життя. Про те, що дитину не потрібно змінювати — потрібно створювати умови, у яких вона зможе навчатися, розвиватися й бути собою.

Джеймс наголосив, що саме державна система має стати опорою для сім’ї. У США після встановлення діагнозу родина отримує комплексну підтримку, а допомога не завершується після школи — вона продовжується й у дорослому житті, допомагаючи людині стати максимально самостійною. На жаль, саме цього сьогодні ще гостро бракує багатьом українським сім’ям.

Особливо цінно було почути, що підходи, які Україна впроваджує у роботі громадських організацій, Джеймс назвав близькими до тих, які вже багато років успішно працюють у Сполучених Штатах.

Тож долучайтеся до перегляду інтерв’ю за посиланням

Яким був навчальний рік 2025-2026 у садочку для дітей з особливостями розвитку “Дитина з майбутнім”

admin — Tue, 28 Jul 2026 09:33:09 +0000

За кожною фразою “він пішов до школи” чи “вона заговорила” стоять сотні маленьких перемог, які сторонні люди часто навіть не помічають. Вміння почекати своєї черги, самостійно вдягнутися, дати мамі руку на вулиці, спокійно поїхати в нове місце, сказати перше усвідомлене слово. За кожним із цих результатів стоять щоденна праця дітей, підтримка родин і професійність команди, яка ні на мить не припиняла працювати в умовах війни.

Про великі й маленькі перемоги вихованців, навички, які часто залишаються непоміченими, уроки від особливих дітей та літній розвиток без примусу говоримо з директоркою садочка для дітей з особливостями розвитку “Дитина з майбутнім” Наталею Стручек.

Навчальний рік добіг кінця. Які головні досягнення дітей, команди та закладу ви б відзначили насамперед? Які виклики продовжує ставити війна?

Насамперед дуже пишаємося нашими випускниками. Цього року семеро дітей завершили навчання в садочку й вступають до різних шкіл. Усі вони успішно вступили, пройшли співбесіди та отримали хороші характеристики. І це справді велике досягнення, адже серед них є й немовленнєві діти. Попри це, вони добре соціалізовані, адекватно поводяться, повністю володіють навичками самообслуговування. Ми спокійно відпускаємо їх у новий етап життя і точно можемо сказати: ми ними пишаємося.

Крім того, ще двоє наших вихованців переходять до звичайних дитячих садочків. Це малюки, які були з нами лише близько пів року, але за цей час досягли чудових результатів. Один із них уже досить впевнено почав розмовляти, хоча потрапив до нас немовленнєвим. Ми щиро радіємо їхнім успіхам, тримаємо за них кулачки й упевнені, що далі все складатиметься добре.

Загалом, якщо згадати, яким непростим був цей навчальний рік, то вже сам факт того, що ми безперервно працювали, є великим досягненням. Ми не зупинилися жодного дня. Попри всі труднощі, повітряні тривоги та безсонні ночі під час бомбардувань заклад стабільно працював, розвивався, набував нового досвіду. До нас приїжджали цікаві гості, ділилися знаннями, а багато хто був щиро вражений тим, як організована наша робота. Нам не раз казали, що навіть не очікували побачити в Україні настільки потужний спеціалізований заклад. І для нас дуже важливо демонструвати не лише власний результат, а й показувати, що такі сучасні практики існують у нашій країні та в нашому місті.

Звичайно, окремою темою цього року став перехід дітей до школи. Через війну батькам сьогодні значно складніше обирати навчальний заклад. Школи працюють у різних форматах, постійно змінюються умови навчання, тому знайти справді якісне місце стало набагато важче. І мені здається, що саме цього року цей вибір був для багатьох родин навіть складнішим, ніж раніше.

Діти часто “вчать” дорослих важливих речей. Чого навчають вас ваші особливі вихованці?

Передусім вони не дають дорослим розслабитися. Вони вчать нас бути винахідливими. Кожна нова дитина, навіть та, з якою працюєш уже давно, здатна несподівано здивувати. Здається, що ти вже добре її знаєш, а вона раптом поводиться зовсім інакше або вигадує щось таке, чого ти зовсім не очікував.

Саме тому ніколи не можна думати, що ти вже все знаєш і твого досвіду достатньо. Наші діти щоразу доводять протилежне. Вони ніби говорять: “Ні, шукайте нові рішення, думайте, пробуйте, вигадуйте ще”. І це змушує постійно професійно зростати.

З роками досвід, звичайно, допомагає уважніше спостерігати за дитиною, краще її розуміти. Але водночас саме діти вчать тебе, як потрібно поводитися. Якщо десять років тому ми реагували на певну поведінку одним чином, то сьогодні вже зовсім по-іншому. Ми більше розуміємо причини, бачимо нюанси, шукаємо інші підходи. Особливо це стосується немовленнєвих дітей. Вони не можуть пояснити словами, що відчувають, але своєю поведінкою, вчинками, реакціями постійно відкривають нам щось нове. І що довше працюєш, то більше усвідомлюєш: ще дуже багато потрібно вчитися.

Вони просто не дозволяють працювати “по накатанній”. Кожна група дітей має свій характер, свій темперамент, свою динаміку. І кожного разу потрібно підбирати інший інструментарій не лише під окрему дитину, а й під усю групу. Адже втримувати увагу дітей з аутизмом набагато складніше, ніж увагу нормотипових дітей.

Саме групова робота є однією з особливостей нашого садочка. Ми приділяємо їй величезну увагу. Наші діти вміють працювати разом, чекати своєї черги, виконувати спільні завдання, взаємодіяти з іншими. І водночас вони постійно підказують нам нові шляхи, як зробити навчання ще цікавішим і ефективнішим.

Чесно кажучи, іноді здається, що вже ніщо не здивує. Але потім у групі з’являються двоє-троє дітей, які створюють абсолютно нову динаміку, і ти знову думаєш: “Невже мене ще можна здивувати?” Виявляється, можна. І саме тому я завжди кажу: наші діти — це вчителі з великої літери.

На які маленькі перемоги дитини ви радили б звертати увагу і відзначати? Можливо, непомітні для сторонніх, але важливі з вашої перспективи

Я завжди закликаю батьків помічати будь-які позитивні зміни. Дуже часто перші результати з’являються саме у побутовій сфері. Дитина починає самостійно вдягатися, роздягатися, користуватися туалетом, їсти, стає більш самостійною. Але саме ці досягнення батьки нерідко недооцінюють.

На нашу думку, саме побут є фундаментом подальшого розвитку. Без нього якісний розвиток практично неможливий. До нас часто приходять діти, які вже рік чи два відвідували різні центри, але при цьому залишаються абсолютно несамостійними в побуті й, відповідно, у соціальному житті.

Найцікавіше, що коли ці навички з’являються, багато батьків сприймають це як щось само собою зрозуміле. Насправді ж за кожною такою зміною стоїть величезна корекційна робота. Особливо складно буває сформувати туалетні навички у дітей із сенсорними порушеннями. Це велика перемога, але, на жаль, її часто недооцінюють. А якщо родина, наприклад, під час відпочинку чи канікул перестає дотримуватися рекомендацій, частину цих навичок доводиться відновлювати практично з нуля.

Коли побут стає впорядкованим, дитина зазвичай стає спокійнішою, врівноваженішою, краще сприймає навчання. Побут формує структуру життя, а це надзвичайно важливо.

Не менш значущими є зміни у поведінці. Якщо раніше дитину доводилося постійно ловити, а вже через кілька місяців вона спокійно йде поруч із мамою чи татом, тримає за руку, чує звернення, не тікає, може зачекати, це теж величезний результат. На жаль, батьки часто його не помічають, хоча за цим стоїть колосальна праця ерготерапевтів, вихователів і всієї команди.

Але, звичайно, найбільше батьки чекають появи мовлення. Для більшості це найболючіша тема. Багато хто щиро вірить, що варто дитині заговорити, і всі проблеми одразу зникнуть. Але так не буває.

У наших дітей мовлення не виникає раптово. Воно формується поступово як результат розвитку багатьох інших навичок. Побут, контроль поведінки, розуміння зверненого мовлення, накопичення пасивного словника, правильне дихання, розвиток великої та дрібної моторики, робота артикуляційного апарату, пальчикові вправи, нейровправи, сенсорний розвиток – усе це є підготовкою мозку до мовлення.

Якщо немає якісного розуміння зверненого мовлення, дитина може повторювати слова або ехолалії, але це ще не означає справжню комунікацію. Вона може назвати предмет або повторити почуте, але не відповісти на запитання, тому що ще не сформувалося розуміння. Крім того, різні порушення розвитку мають різні сценарії формування мовлення. Наприклад, у дітей з алалією цей процес відбувається по-іншому. Тому дуже важливо, щоб батьки добре розуміли особливості діагнозу своєї дитини й не чекали універсального результату. Мені завжди трохи усміхає сама фраза “коли запуститься мовлення”. Наче ми запускаємо ракету. Через це багато батьків постійно змінюють логопедів і центри, сподіваючись знайти чарівника, який усе вирішить. Але розвиток мовлення підпорядковується своїм закономірностям. Саме тому завдання фахівців не лише працювати з дитиною, а й постійно пояснювати батькам послідовність розвитку кожної навички та важливість тих результатів, які часто залишаються непоміченими.

Попри те, що навчальний рік завершився, розвиток дітей триває і влітку. Що б ви порадили батькам: на чому варто зосередитися під час канікул, щоб зберегти та примножити навички, яких дитина досягла протягом року?

Насправді канікули бувають лише у садочку чи центрі. У батьків дітей з особливостями розвитку канікул не буває. Водночас я не прихильниця того, щоб удома відтворювати заняття за партою чи повністю копіювати режим навчального закладу. Головне завдання батьків улітку – інше. Це контроль поведінки, режиму дня і, найважливіше, накопичення нового життєвого досвіду.

Не потрібно ховати дитину від світу. Навпаки, треба давати їй якомога більше нових вражень. Так, це може бути непросто. Нові місця, нові люди, нова їжа, транспорт, сенсорні відчуття часто викликають протест, тривогу чи істерики. Але якщо дитина не отримуватиме такого досвіду, вона ніколи не навчиться його проживати. Ми неодноразово бачили це на прикладі наших родин. Перші подорожі, наприклад, бувають дуже важкими: дитина не може спати, їсти, користуватися туалетом, важко переносить дорогу. Але вже наступного року батьки розповідають, що різниця просто колосальна. Адже у дитини вже є попередній досвід – вона розуміє, що відбувається, тому значно легше адаптується.

Дуже важливо, щоб батьки проводили час разом із дитиною. Якщо дитина дві години просто пересипає пісок на пляжі, це ще не розвиток. Дорослий має бути поруч: пропонувати гру, будувати, порівнювати мокрий і сухий пісок, залучати інших дітей, разом бігати, стрибати через хвилі. Навіть якщо дитина не дуже цього хоче, саме так формується комунікація.

Не менш важливо залучати дітей до побуту. Разом застелити ліжко, піти на ринок, купити продукти, донести покупки, розкласти речі, допомогти вдома. Саме так дитина поступово вчиться відповідальності.

На жаль, коли я запитую батьків про домашні обов’язки дитини, дуже рідко чую конкретні відповіді. Найчастіше дорослі повністю обслуговують дітей. Вони звикають до цього настільки, що навіть не помічають, як це починає шкодити розвитку. Часто можна почути: “Вона цього не робитиме”. Але звідки дитина навчиться, якщо її ніколи не залучали? Жодна навичка сама по собі не з’являється. Її потрібно формувати.

Тому я завжди закликаю батьків використовувати літо для спільного життя з дитиною. Більше спілкуватися, гратися, демонструвати емоції, робити масаж, шукати нові способи взаємодії, відкривати для себе, що саме цікаво дитині. Адже якщо цього не робити сьогодні, завтра дитина сама цього теж не прагнутиме.

Повітряні тривоги та укриття: як підтримати дитину з РАС у стресових ситуаціях

admin — Thu, 23 Jul 2026 15:56:21 +0000

Під час сьогоднішнього вебінару “Повітряні тривоги та укриття: як підтримати дитину з РАС у стресових ситуаціях” в рамках серії онлайн-вебінарів з Михайлом Сергієгком “Аутист розповідає” говорили про те, що може викликати найбільший дискомфорт під час повітряних тривог, як сенсорні та емоційні особливості впливають на реакцію дитини, як підготуватися до таких ситуацій, підтримати дитину в укритті та допомогти їй відновитися після пережитого стресу. Ця тема знайома багатьом українським родинам. Саме тому вебінар був присвячений практичним рішенням, які можна використовувати у повсякденному житті, щоб зробити такі ситуації більш передбачуваними та безпечними для дитини.

А попереду на вас чекає ще одна тема:

відновлення ресурсу, індивідуальні способи відпочинку та створення безпечного простору для відновлення.

Хочемо почути й ваші запитання та побажання. Тож залишайте коментарі під постами в нашому Telegram-каналі чи на сторінці Facebook.

Як цифрові ігри допомогають нейрорізноманітним учням краще зосереджуватися

admin — Mon, 20 Jul 2026 13:38:01 +0000

“Аутизм Європа” стала партнером проєкту EMPOWER, профінансованого ЄС, і його результати щойно стали темою статті, опублікованої службою CORDIS Європейської комісії.

У межах проєкту EMPOWER було створено цифрову платформу, розроблену спільно з учителями, дослідниками та учнями. Вона поєднує навчальні ігри, інструменти підтримки для педагогів та, за потреби, спеціальні сенсори, щоб допомагати дітям із порушеннями нейророзвитку долати типові труднощі у навчанні.

За словами дослідників, які брали участь у проєкті, з часом діти ставали більш зосередженими та впевненими у собі. Водночас учителі відзначили практичну цінність інструментів, які дозволяють відстежувати прогрес і добирати ігри відповідно до індивідуальних потреб кожного учня. У статті також наголошується, що широке впровадження таких рішень у школах залежатиме від наявності достатньої кількості підготовлених фахівців та необхідного обладнання.

Нижче публікуємо саму статтю CORDIS.

Як цифрові ігри допомогають нейрорізноманітним учням краще зосереджуватися

Цифрова платформа була створена, щоб допомогти дітям із порушеннями нейророзвитку долати навчальні бар’єри. Вона підтримує їхню зацікавленість, зміцнює впевненість у власних силах і надає педагогам інструменти для індивідуалізації навчання.

Більшість цифрових освітніх інструментів створюється для «середньостатистичного» учня, а не для дітей, яким особливо складно утримувати увагу, регулювати власну поведінку чи швидко перемикатися між завданнями. Для школярів із порушеннями нейророзвитку це часто перетворює звичайний навчальний день на низку труднощів, яких можна було б уникнути.

Саме тому проєкт EMPOWER, фінансований ЄС, поставив собі за мету скоротити цю прогалину, створивши цифрову платформу, засновану на навчальних іграх, інструментах для педагогів та додаткових сенсорах. Платформа була розроблена спільно з учителями, дослідниками й учнями, після чого її протестували у шкільних умовах. До завершення проєкту основна увага була зосереджена вже не на тому, чи працюють ігри технічно, а на тому, чи здатні вони підтримувати інтерес дітей, допомагати вчителям і бути придатними для довготривалого використання у школах.

Ігри, які допомагали дітям залишатися зосередженими та впевненими

Крістіна Костеску, доцентка кафедри спеціальної освіти Університету Бабеша-Бойяї, відзначила найбільш помітні зміни саме у здатності дітей довше утримувати увагу:

«Найбільш очевидні зміни я спостерігала саме у концентрації уваги. Багато дітей на початку мали значні труднощі з підтриманням залученості, але з часом вони могли залишатися зосередженими значно довше».

Це стало можливим завдяки тому, що платформа підтримувала оптимальний рівень складності: завдання були достатньо цікавими, але не перевантажували дітей.

Паула да Кошта Феррейра, професорка психології Лісабонського університету, звернула увагу на інший важливий результат:

«Наприкінці проєкту діти вже впевнено опанували майже всі механіки ігор. Вони були дуже мотивованими й почувалися комфортно під час роботи з ними».

Крім того, учні стали охочіше розповідати про свої досягнення, ділитися ними з однокласниками та демонструвати вчителям свої навички.

Панелі для вчителів і реалії шкільного життя

Платформа створювалася не лише для дітей. Учителі працювали зі спеціальним застосунком, який дозволяв призначати окремі ігри конкретним учням та відстежувати їхній прогрес. У повсякденній роботі це допомагало краще адаптувати навчальні завдання до темпу й потреб кожної дитини, замість того, щоб пропонувати однаковий підхід для всього класу.

За словами Крістіни Костеску:

«Найкориснішими функціями для педагогів стали інформаційні панелі для відстеження прогресу та можливість призначати ігри окремим дітям».

Разом із тим, під час перших випробувань виникали й практичні труднощі. Іноді технічні несправності пристроїв переривали заняття, а після втрати концентрації повернути дітей до роботи було непросто.

Учителі також наголосили на проблемі, яка виходить далеко за межі цього проєкту: коли підтримки потребують багато дітей одночасно, школам необхідно мати достатню кількість фахівців, щоб забезпечити справді індивідуалізований підхід.

Що потрібно школам для тривалого використання платформи?

Протягом більшої частини дослідження інтерес дітей до занять залишався стабільно високим. Добре знайомі ігри не набридли учасникам, а навпаки, допомагали їм почуватися впевненіше. Лише окремі діти прагнули перейти до нових завдань після того, як повністю проходили фінальний рівень.

Сенсори також досить швидко стали звичною частиною роботи. Для більшості учнів вони не становили проблеми, хоча налаштування системи відстеження рухів очей іноді викликало нетерпіння у дітей із СДУГ, які хотіли якнайшвидше почати гру.

Батьки та школи не висловлювали суттєвих занепокоєнь щодо збору даних. Значною мірою це пояснювалося тим, що команда проєкту відкрито пояснювала, які саме дані збираються, навіщо це потрібно та яким чином забезпечується анонімність учасників.

Найбільшою перешкодою для довготривалого використання платформи виявилися не технології, а кадрові та матеріальні ресурси. На думку учасників проєкту, самі навчальні ігри цілком придатні для використання у школах. Однак максимального ефекту можна досягти лише за умови достатньої кількості підготовлених фахівців і доступу до необхідного обладнання: комп’ютерів, планшетів, а в окремих випадках і дорожчих пристроїв, таких як системи відстеження погляду чи переносні сенсори.

Водночас навіть без збору біометричних даних платформа залишається практичним інструментом, який може допомогти школам зробити навчання більш інклюзивним і враховувати різноманітні освітні потреби дітей.

Meta попереджатиме батьків про небезпечні запити дітей до ШІ

admin — Mon, 20 Jul 2026 13:21:31 +0000

Meta запускає нову систему контролю для батьків: якщо підліток спілкуватиметься з ШІ про самогубство чи самоушкодження, дорослі отримають попередження та поради від фахівців.

Компанія Meta починає впроваджувати функцію, яка дозволить батькам дізнаватися про небезпечні розмови їхніх дітей із чат-ботами на основі штучного інтелекту. Йдеться про випадки, коли підлітки обговорюють із ШІ теми самогубства або самоушкодження, повідомляє ABC News.

Нова можливість під назвою Повідомлення для батьків стане доступною для користувачів батьківського контролю в Instagram у США, Великій Британії, Австралії та Канаді. До кінця року Meta планує запустити її для користувачів по всьому світу.

Після сповіщення батьки отримуватимуть не лише інформацію про потенційно небезпечну розмову, а й рекомендації від спеціалістів із психічного здоров’я. Вони мають допомогти правильно поговорити з дитиною про її стан та можливі проблеми.

У Meta заявили, що систему виявлення ризикових діалогів створювали разом із батьками та експертами. ШІ аналізуватиме спілкування та визначатиме випадки, які можуть потребувати уваги. Водночас кожну розмову, яку система позначить як потенційно небезпечну, перед відправленням повідомлення перевірятиме людина.

“Якщо наміри підлітка залишатимуться незрозумілими, ми діятимемо за принципом обережності”, – зазначили в компанії.

У Meta також повідомили, що працюють над функцією, яка дозволить звертатися до служб екстреної допомоги, якщо спілкування з Meta AI вказуватиме на безпосередню загрозу життю користувача.

Крім того, компанія продовжує вдосконалювати реакцію своїх ШІ-інструментів на запити про самогубство та самоушкодження за участі експертів із психічного здоров’я підлітків.

Раніше подібні заходи анонсувала й OpenAI. Компанія повідомляла про запуск батьківського контролю в ChatGPT, а також спеціальні налаштування для користувачів молодше 18 років із додатковими обмеженнями для чутливого контенту.

Джерело: https://ua.korrespondent.net/business/companies/4894959-Meta-poperedzhatyme-batkiv-pro-nebezpechni-zapyty-ditei-do-shi

Джеймс Фрост завершує свою роботу в Україні. Дякуємо!

admin — Fri, 17 Jul 2026 09:09:23 +0000

Після кількох тижнів роботи в Україні, організованої МГО “Дитина з майбутнім”, спеціальний педагог Джеймс Едвард Фрост повертається до США. На жаль, через непередбачувані обставини фахівець вимушений завершити своє перебування в Україні трохи раніше, ніж планувалося. Проте за цей час він відвідав українські організації, зустрівся з фахівцями, батьками та родинами, провів консультації й поділився власним досвідом роботи американської системи спеціальної освіти та підтримки людей з аутизмом й іншими порушеннями розвитку.

“Україна справила на мене дуже сильне враження. Це прекрасна країна з неймовірними людьми. Знаєте, я чув звуки вибухів лише кілька ночей і вже тоді відчув, наскільки важко жити в умовах війни. Але ви живете так роками. Це викликає величезну повагу до вашої стійкості. Попри всі труднощі, я зустрів тут надзвичайно відданих своїй справі фахівців, які щодня роблять усе можливе для дітей та дорослих з аутизмом. Окреме місце у моїх враженнях залишив дитсадок “Дитина з майбутнім” – чудовий корекційний заклад для дошкільнят! Зрештою, кожна зустріч, яку я мав в Україні, лише посилювала мої позитивні враження від українців.

Так, мені хотілося б, щоб вони мали більше підтримки, більше колег і більше можливостей допомагати родинам, які виховують дітей з аутизмом. Я побачив велике прагнення будувати сильну систему підтримки людей з аутизмом, яка супроводжуватиме їх упродовж усього життя та допоможе кожному знайти своє місце в суспільстві. Так, проблеми є, як і в США, але, на мою думку, Україна рухається у правильному напрямку”, – підсумовує Джеймс Фрост.

Важливою частиною візиту стала передача українським колегам усіх матеріалів, якими Джеймс Фрост користувався у своїй багаторічній практиці: прикладів документів, алгоритмів оцінювання, форм для міждисциплінарної роботи, методичних рекомендацій та інших напрацювань, які можуть стати корисним ресурсом для подальшого розвитку українських фахівців.

“Будь-який міжнародний обмін дає нам можливість подивитися на звичні процеси під іншим кутом, порівняти підходи та зрозуміти, які інструменти можуть бути корисними саме для України. Ми вдячні Джеймсу за відкритість, готовність зустрічатися з родинами й фахівцями та за те, що він поділився матеріалами, напрацьованими протягом років роботи. Тепер наше завдання полягає в тому, щоб уважно їх опрацювати та визначити, що можна застосувати з урахуванням потреб українських дітей, дорослих з аутизмом і їхніх родин і поділитися цією інформацією з тисячами українських родин”, – зазначила директорка МГО “Дитина з майбутнім” Інна Сергієнко.

А ми щиро дякуємо Джеймсу Фросту за готовність ділитися своїми знаннями, досвідом та матеріалами, відкритість до професійного діалогу й час, який він присвятив українській спільноті під час війни, і відзначаємо це особливою памʼятною подякою і бажаємо пану Джеймсу успіхів у його професійній діяльності.

Нижче – матеріали Джеймса Фроста та деякі матеріали, підготовлені за результатами його візиту до України:

Система підтримки людей з аутизмом у США: досвід спеціального педагога Джеймса Фроста

Джеймс Фрост відвідав дитячий садок для дітей з особливостями розвитку “Дитина з майбутнім”

Джеймс Фрост розповідає про власний досвід та систему підтримки аутистів у США

Папка з корисними матеріалами від Джеймса Фроста (протоколи оцінювання, бланки, анкети супроводу тощо) англійською

Онлайн-вебінар з Михайлом Сергієнком: чому зміни бувають такими складними

admin — Thu, 16 Jul 2026 16:49:12 +0000

Друзі, сьогодні о 18:00 пройшов третій онлайн-вебінар з Михайлом Сергієнком в рамках серії “Аутист розповідає”. Цього разу говорили про те, чому зміни для аутиста – це важко.

Під час вебінару Михайло розповів, як адаптувати дитину з аутизмом до нового середовища та подій, та чому зміни можуть викликати сильну тривогу та напруження у людини з РАС. На прикладах із власного досвіду він пояснив, що відбувається під час переходу до нових правил і розкладів, зміни класу, вчителя чи колективу, а також у ситуаціях, до яких неможливо підготуватися заздалегідь.

А попереду на вас чекають ще дві теми:

повітряні тривоги та укриття, як підтримати дитину з РАС у стресових ситуаціях;
відновлення ресурсу, індивідуальні способи відпочинку та створення безпечного простору для відновлення.